Пам’яті засновника ВПА

Леонід Фокович Бурлачук (1947–2022): людина, яка навчила нас вимірювати особистість

Цифри в тексті — посилання на джерела: наведіть або торкніться, щоб побачити джерело.

Леонід Фокович Бурлачук, 2009 рік. Фото: Mankepe41, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons

Пам'яті засновника Всеукраїнської психодіагностичної асоціації

Леонід Фокович Бурлачук був психологом, якого українські фахівці знають насамперед з книжок. «Словник-довідник з психодіагностики» і підручник «Психодіагностика» десятиліттями стоять на полицях студентів, викладачів і практиків в Україні та за її межами. Однак за цими книжками стоїть більш ніж півстолітня робота. Він одним із перших у СРСР почав досліджувати особистість методом Роршаха. Він створив у Київському університеті кафедру психодіагностики та медичної психології й із неї почалася підготовка клінічних психологів за європейськими програмами. Він був деканом факультету психології. Під його керівництвом українською мовою адаптовано й перевірено відомі особистісні опитувальники. А 2013 року, коли більшість його ровесників підбивала підсумки, він заснував Всеукраїнську психодіагностичну асоціацію, щоб психологи в Україні працювали з якісними, ліцензованими й чесно перевіреними тестами 1219. Згодом він став першим президентом Національної психологічної асоціації України (2017–2020) — парасолькової організації, яка об'єднала професійні спільноти й сьогодні є найбільшим психологічним об'єднанням країни та представляє Україну в Європейській федерації психологічних асоціацій (EFPA) 15.

Цей текст ми пишемо для тих, хто пам'ятає Леоніда Фоковича, і ще більше для тих, хто знає лише його прізвище на обкладинці. Багато подробиць його професійного життя вже забулися, тож ми зібрали все, що вдалося перевірити за документами, публікаціями та архівами. Те, що лишилося непідтвердженим, винесено окремо й позначено.

Ленінград і Київ: роки навчання

Леонід Фокович Бурлачук народився 1 січня 1947 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург) 19. Його батько, Фока Федорович Бурлачук (1914–1997), — кадровий військовий і письменник. Він пройшов Другу світову війну, понад тридцять років служив в армії й дослужився до звання генерал-майора, а як прозаїк видав низку історичних повістей і романів, написаних за архівними документами: «Черниговского полка поручик», «Нержавеющий клинок», «Владимир Раевский» та інші. Від 1982 року він був членом Спілки письменників України, 1997 року отримав премію імені Володимира Короленка 30. Фока Федорович був і одним з ініціаторів Народного руху України: у жовтні 1988 року на екологічному семінарі в Спілці письменників України він першим запропонував створити Народний фронт України за прикладом балтійських республік. З цієї пропозиції почалася історія «Народного руху України за перебудову», установчий з'їзд якого відбувся у вересні 1989 року 34. Мати — Тетяна Олександрівна Бурлачук. Молодший брат, Віктор Фокович Бурлачук, став філософом і соціологом: доктор соціологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту соціології НАН України, автор праць про символ і владу 131.

Він вивчав філософію спочатку в Ленінградському, потім у Київському університеті й закінчив психологічне відділення філософського факультету Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка 1970 року 2916. У біографії на власному сайті (2004) Леонід Фокович писав, що психологія захоплювала його з перших років навчання і що він ходив на лекції відомих психологів обох університетів, ленінградського та київського 9.

У Ленінграді відбулося й одне знайомство, про яке він згадував із гумором. Ідеї Ліпота Сонді, «чужі марксистській психології», він уперше прочитав у спецсховищі Ленінградської публічної бібліотеки імені Салтикова-Щедріна. Так називали закритий відділ, де зберігали книжки, «з тих чи інших міркувань, найчастіше ідеологічних», не призначені для широкого читача 23. Цей епізод добре показує, в яких умовах формувалося покоління, що повертало психодіагностику в радянську, а згодом українську науку.

Після закінчення університету Леонід Фокович отримав запрошення лишитися на психологічному відділенні викладачем 9. З 1970 року він працював у Київському університеті до кінця життя 56.

Перші роботи: проєктивні методи і співпраця з Вадимом Блейхером

Перші наукові роботи Леоніда Фоковича виходили у співавторстві з Вадимом Мойсейовичем Блейхером. Це психіатр, доктор медичних наук, який із 1968 року керував лабораторією клінічної психології Київської психоневрологічної лікарні імені І. П. Павлова і кілька років викладав клінічну психологію в Київському університеті. У «Словнику-довіднику» Л. Ф. Бурлачук пише про Блейхера як про одного з перших, хто на початку 1970-х повернув психологічні тести в українську клінічну практику 16. Їхні спільні праці 1971–1972 років присвячені патопсихологічному дослідженню особистості хворих на епілепсію та теоріям проєктивних тестів у зарубіжній психології. Вони виходили в Тбілісі, Ленінграді та в «Журналі невропатології і психіатрії імені С. С. Корсакова» 11d.

Від самого початку його темою стали проєктивні методи. 1972 року у «Віснику Київського університету» вийшла стаття про психологічну діагностику індивідуальних особливостей проєктивними методами. 1973-го з'явилася робота про теорії проєктивних методик, 1974-го — тези про проєкцію як принцип побудови методів дослідження особистості 11d.

Кандидатська дисертація: метод Роршаха в клініці

Роботу виконано під науковим керівництвом Вадима Мойсейовича Блейхера на базі Київської психоневрологічної лікарні імені І. П. Павлова; на захисті В. М. Блейхер виступав як науковий керівник (за спогадами його учня В. О. Худика) 24. Сама дисертація датована 1973 роком (Київ), автореферат видано 1974 року в Інституті імені В. М. Бехтерєва (Ленінград) 25. Леонід Фокович працював і на кафедрі соціальної та педагогічної психології Київського університету, яку тоді очолювала Людмила Йосипівна Марисова (1917–2015).

Кандидатську дисертацію «Особливості перцептивної діяльності хворих на епілепсію та шизофренію в умовах слабкоструктурованої зорової стимуляції» (рос. «Особенности перцептивной деятельности больных эпилепсией и шизофренией при слабоструктурности зрительной стимуляции») Леонід Фокович захистив у рідному місті — в Ленінградському науково-дослідному психоневрологічному інституті імені В. М. Бехтерєва; науковий керівник — В. М. Блейхер 243839. Це було дослідження хворих на епілепсію та шизофренію методом Роршаха 9. Рік захисту — 1975-й: так у Великій російській енциклопедії, у ювілейній статті журналу «Вопросы психологии» (2007) і в його власній біографії 2004 року 93839; автореферат видано 1974 року, тому в деяких джерелах (Вікіпедія, «Психологическая газета») стоїть 1974-й 2825.

Так почалася справа, якій він лишався вірним усе життя. Вікіпедія й «Велика російська енциклопедія» називають Л. Ф. Бурлачука одним із перших у СРСР, хто застосував проєктивні методи, зокрема чорнильні плями Германа Роршаха, для дослідження особистості пацієнтів 234.

Асистент і доцент: 1970–1980-ті роки

У 1970–1980-х роках Леонід Фокович працював асистентом, а згодом доцентом кафедри соціальної та педагогічної психології Київського університету 156. Підготовку студентів із медичної психології на цій кафедрі розпочали 1973 року: щороку п'ять-шість студентів обирали цю спеціалізацію 11a12.

За ці роки побачили світ книжки, що стали для радянських психологів відкриттям психодіагностики:

1978 — «Психодиагностика интеллекта и личности» у співавторстві з В. М. Блейхером (Київ: Вища школа, 143 с.) 11d16. У «Словнику-довіднику» про неї сказано, що це перша в СРСР монографія з психодіагностики 16. У передмові до підручника «Психодиагностика» сам автор датує книжку 1979 роком 17. Ця розбіжність є і в бібліографіях.
1979 — «Исследование личности в клинической психологии (на основе метода Роршаха)» (175 с.). Це перша його монографія про метод Роршаха 11d17.

Він охоче писав для широкого читача і для довідників. Його статті про проєктивні методи, тематичний апперцептивний тест і тест Роршаха увійшли до «Короткого психологічного словника» (1976) і «Психологічного словника» (1982). Для товариства «Знання» він написав брошури про психодіагностичні методи дослідження особистості (1982) та інтелекту (1985). До «Філософського словника» (1986) він підготував статті про сприйняття, психодраму, психосоматику 11d.

Навіть у радянські роки Л. Ф. Бурлачук друкувався за кордоном. 1978 року в Лейпцигу вийшла його німецькомовна стаття «Психоаналіз і проблема використання проєктивних методів у марксистській психології», 1984-го — повідомлення про застосування проєктивних методів у СРСР у виданні Товариства психологів НДР. Того ж 1984 року тези про проєктивний підхід у радянській психології увійшли до матеріалів XI Міжнародного конгресу з Роршаха та проєктивних методик у Барселоні. 1985 року в Гавані іспанською вийшла стаття «Проєктивний метод дослідження особистості: досягнення і проблеми» 11d. 1987 року він опублікував статтю «Герман Роршах і проєктивний підхід до дослідження особистості в радянській психології» 11d17.

Докторська дисертація і «Психодіагностика особистості»

Підсумком двох десятиліть роботи стала докторська дисертація «Психодіагностика: понятійний апарат і методи дослідження» (рос. «Психодиагностика: понятийный аппарат и методы исследования»), захищена 1990 року в Київському університеті 3839. 1989 року видавництво «Здоров'я» випустило монографію «Психодиагностика личности» (168 с.) 11d17. Науковий ступінь доктора психологічних наук він отримав 1990 року, вчене звання професора — 1992-го 116. В окремих джерелах докторську дисертацію названо «Психодіагностика особистості: понятійний апарат і методи дослідження» й датовано 1989 роком 28.

Через чверть століття, 2017 року, текст «Психодіагностика особистості: понятійний апарат та методи дослідження» вийшов українською в журналі «Психологія і суспільство» (№ 4). Це історико-психологічне дослідження методів вимірювання індивідуальних відмінностей у трьох підходах: об'єктивному (тести інтелекту), суб'єктивному (особистісні опитувальники) та проєктивному 18.

Із 1989 року при психологічному відділенні Київського університету працювала спеціалізована вчена рада, яка мала право присуджувати ступені кандидата і доктора психологічних наук із загальної психології та історії психології, медичної психології, психології праці та інженерної психології. Її головою був професор Л. Ф. Бурлачук 11a11b. За Вікіпедією, він очолював раду до 2005 року 2.

Кафедра психодіагностики та медичної психології (1992)

Леонід Фокович Бурлачук. Офіційний портрет, 1990-ті роки. — Офіційний портрет, 1990-ті роки. Фото: Енциклопедія сучасної України

1990 року психологічне відділення перейшло з філософського факультету на новостворений факультет соціології та психології 11a13. У 1990/1991–1992 роках Леонід Фокович завідував кафедрою соціальної та педагогічної психології 129.

У вересні 1992 року з його ініціативи в Київському університеті створили кафедру психодіагностики та медичної психології 11b1216. Ішлося про те, щоб посилити й удосконалити медико-психологічну освіту студентів. До кафедри перейшли викладачі, які раніше вели цю спеціалізацію на кафедрі соціальної та педагогічної психології, а також запрошені фахівці-практики 11b11c. Вікіпедія називає співзасновником кафедри Вадима Блейхера 23. Від створення кафедри Леонід Фокович був її завідувачем 511c12.

Яким було це місце на початку 2000-х, видно з архівного сайту кафедри 11:

щороку кафедра готувала 12–20 психологів, які обирали спеціалізацію з медичної (клінічної) психології. Діяла аспірантура: щороку приймали 4–6 аспірантів, а 2003 року їх навчалося 25. 1993 року відкрили докторантуру 11b11c;
кафедра читала курси психодіагностики, клінічної психології, патопсихології, психології особистості, психології старіння, проєктивних методик, психології часу, психофармакології, основ сексології, теорій психотерапії, індивідуального консультування, психотерапевтичної практики, основ неврології та психіатрії 11e;
серед викладачів у різні роки були доктор медичних наук професор Г. Дзюб, кандидати наук І. Грабська, С. Діденко, С. Морозов, О. Корнієнко, Е. Крайников, Т. Кудріна, С. Васьковська, докторанти О. Богучарова й О. Полунін 11f;
основні наукові напрями: проєктивний підхід до дослідження особистості, створення нових проєктивних методик (зокрема методу «Психологічна автобіографія»), теорія «виміряної індивідуальності», новий підхід до психології часу. Окремо кафедра досліджувала медико-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи, епідемії СНІДу та психологічні проблеми в армії, дитячі страхи, труднощі навчання, реабілітацію психіатричних пацієнтів і профілактику психосоматичних захворювань 11c.

Леонід Фокович працював і в Академії педагогічних наук: з 1991 року він науково керував дослідницькою групою з проблем психодіагностики в Науково-дослідному інституті психології АПН України 9. Енциклопедія сучасної України називає його головним науковим співробітником інституту 1. З 1993 року він очолював науково-методичну комісію з психології Міністерства освіти і науки України 12, а в 1991–2005 роках — спеціалізовану вчену раду з захисту докторських і кандидатських дисертацій у Київському університеті 2. За свідченням родини, у ці роки він багато їздив Україною й оцінював, як університети готують психологів. Через це його й досі пам'ятають на кафедрах психології в багатьох містах.

2008 року кафедру перейменували на кафедру психодіагностики та клінічної психології 122. За публікацією 2019 року він її ще очолював 14. Рік, коли він передав завідування, ми не встановили. У 2010–2012 роках Леонід Фокович був деканом факультету психології Київського університету 539. Сьогодні кафедрою керує професорка Людмила Крупельницька 12.

Європейські проєкти: як у Києві з'явилася клінічна психологія за європейськими стандартами

Найважливішою міжнародною справою кафедри в 1990-х став проєкт Європейського Союзу TEMPUS-TACIS. У 1995–1996 роках тривав підготовчий етап (Pre-JEP), а з 1997 до червня 2000 року — повноцінний спільний європейський проєкт «Україна: розробка навчальних програм із психології з особливим наголосом на професійній підготовці у клінічній психології та допомозі дітям» 11g. Партнерами кафедри були:

факультет психології та педагогічних наук Гентського університету (Бельгія), координаторка професорка Полетт ван Оост (Paulette Van Oost);
факультет соціальних наук Лейденського університету (Нідерланди), координаторка професорка Іна ван Беркелар-Оннес (Ina van Berckelaer-Onnes);
Інститут психіатрії в Лондоні (Велика Британія), координатор професор Вільям Юл (William Yule) 11g.

Леонід Фокович був координатором проєкту з українського боку 9. Усі викладачі кафедри стажувалися в партнерських університетах 11g, а навчальні курси перебудували за планами університетів ЄС. Так у Київському університеті розпочалася підготовка студентів за спеціальністю «клінічна психологія» 911c. Роки проєкту в джерелах подано по-різному: 1995–2000 (Енциклопедія сучасної України), 1996–2000 (його біографія), 1997–2000 (сторінка кафедри). Це пояснюється тим, що попередній етап і основний проєкт були окремими.

З 1999 року кафедра брала участь у проєкті INTAS «Етичні конфлікти в медицині: міжкультурне порівняння норм, установок і суб'єктивних оцінок» разом з університетами Лейдена, Тбілісі та Інсбрука. Українську групу науковців очолював Л. Ф. Бурлачук 911g. За результатами досліджень, проведених у межах проєктів INTAS вченими з України, Нідерландів, Великої Британії, Бельгії, Росії, Вірменії, Грузії та США, вийшла збірка про психологічні та соціальні зміни в країнах Східної Європи після розпаду СРСР 11h. У списку праць вона значиться як «Focus Eastern Europe» (Інсбрук, 2001) 4.

Тісні зв'язки кафедра мала з Мюнхенським університетом імені Людвіга-Максиміліана. Викладачі київських кафедр психології щороку стажувалися там завдяки професорові Вернеру Шубо (Werner Schubö) 11g. У передмові до третього видання «Словника-довідника» Леонід Фокович окремо дякує Шубо і професорові Пітеру Натану (Peter Nathan, Айова, США), «які створили всі умови для роботи» в бібліотеках і підрозділах своїх університетів 16.

Він виступав на IV Європейському психологічному конгресі в Афінах (1995) з доповідями про теорію виміряної індивідуальності й психологію часу. На VII Європейській конференції з психології розвитку в Кракові (1995) представив дослідження з тестом «Дерево» та розвиток особистості в умовах екологічної кризи 11d. На 9-й Європейській конференції з психології особистості (Університет Суррея, 1998) він виступав із доповіддю про природничо-наукову парадигму в оцінюванні особистості 11i.

Книги, за якими вчилися покоління

Леонід Фокович Бурлачук. Портрет кінця 2000-х років. — Портрет кінця 2000-х років. Фото: журнал «Психологічна експертиза»

«Словарь-справочник по психологической диагностике» (1989, 1999, 2007). Перше видання (Київ: Наукова думка, 1989, близько 200 с.) Леонід Фокович підготував разом із колегою по кафедрі Сергієм Маратовичем Морозовим 11d17. Друге, «Словарь-справочник по психодиагностике» (СПб.: Питер-Ком, 1999, 528 с.), налічувало близько 400 статей про тести, терміни та статистичні методи психодіагностики. У додатках були біографії відомих учених, норми професійної етики, вимоги до професійної придатності психологів-діагностів, статистичні таблиці й перелік видавництв психологічних тестів 1011h. С. М. Морозов помер 2002 року 16, і третє видання, перероблене й доповнене, вийшло 2007 року в серії «Мастера психологии» видавництва «Питер» (688 с.) під іменем самого Л. Ф. Бурлачука. Описів методик у ньому стало помітно більше, з'явилися методики позитивної психологічної оцінки й біографічні статті про вчених, які розвивали психодіагностику 16. Цей словник-довідник Енциклопедія сучасної України, Вікіпедія та некрологи КНУ називають найвідомішою його працею 236.

Третє видання відкривається присвятою: «Светлой памяти моей жены Ларисы посвящается» 16.

«Психодиагностика» (2002). У передмові, датованій «Київ, 2002 р.», Леонід Фокович назвав цю книжку «першим на пострадянському просторі» підручником з психодіагностики 17. Вона вийшла в серії «Учебник нового века» видавництва «Питер» (СПб., 2002, 352 с.) з грифом Ради з психології УМО з класичної університетської освіти 1722. Підручник проводить читача від передісторії психодіагностики (Гальтон, Кеттелл, Біне, Спірмен) через «кризу» 1930-х років і розвиток кожного десятиліття XX століття до психометричних основ конструювання тестів, вимірювання інтелекту, особистісних опитувальників і проєктивної техніки 17. Автор свідомо не став описувати окремі тести, а відсилав читача до «Словника-довідника». Він також зізнавався, що не зміг уникнути полеміки, бо «процес остаточного оформлення психодіагностики в самостійну галузь психологічного знання ще не можна визнати завершеним» 17. Підручник перевидавали 2006 року (351 с.) і в другому виданні (2007/2008) 417. Досі він входить до списків літератури українських університетів 22.

«Введение в проективную психологию» (Київ: Ніка-Центр, 1997, 128 с.). Це монографія про передісторію та історію проєктивних методик, феномен проєкції, роль стимулу, теоретичні засади проєктивного підходу і його зв'язок з ідеєю несвідомого. Наприкінці вміщено довідник проєктивних методик 10.

«Психология жизненных ситуаций» (з О. Ю. Коржовою; М.: Российское педагогическое агентство, 1998, 263 с.). Книжка про ситуації, в яких людина опиняється протягом життя: класифікація стратегій поведінки та нова методика діагностики життєвих ситуацій 10.

«Основы психотерапии» (з І. А. Грабською та О. С. Кочаряном; Київ – М.: Ніка-Центр, 1999, 320 с.). Посібник про основні напрями сучасної психотерапії: психодинамічну терапію, моделі Адлера і Юнга, психодраму, терапію за Роджерсом, гештальт-терапію, когнітивну терапію, біоенергетичний аналіз і психологічне консультування. Автори дякують Полетт ван Оост і професорові Анрі Віллемарсу (Henri Willemaers) за психотерапевтичні тренінги, проведені в Київському університеті в межах TEMPUS 10. Далі з'явився підручник «Психотерапия: психологические модели» (з О. С. Кочаряном і М. Є. Жидком; СПб.: Питер, 2003, перевидання 2007, 2009, 2012) 24.

Леонід Фокович дбав і про те, щоб класичні західні посібники з'являлися в перекладі. Він був науковим редактором російського перекладу «Довідника з конструювання тестів» Пола Клайна (Київ: ПАН Лтд, 1994) і посібника Леопольда Беллака до Дитячого апперцептивного тесту (CAT, 1995) 11d17.

Загалом енциклопедії та некрологи називають понад 200 наукових праць 1516, «Психологическая газета» — понад 220 8, журнал «Психологічна експертиза» — понад 260 7.

Перевірені тести: адаптації, які робили на кафедрі

Леонід Фокович Бурлачук і Віталій Шаповалов на семінарі з Тематичного апперцептивного тесту — На семінарі з Тематичного апперцептивного тесту (ТАТ); праворуч — Віталій Шаповалов. Фото: архів родини Бурлачуків

Леонід Фокович різко критикував «дилетантство в психологічній діагностиці». Так називалася його стаття 1993 року в журналі «Вопросы психологии» 11d17. Він вважав, що тест без перевіреної надійності, валідності та норм для своєї вибірки нічого не вимірює. Тому кафедра під його керівництвом перевіряла й адаптувала відомі методики, а результати друкувала з цифрами, зокрема й тоді, коли вони були невтішними для популярних тестів.

Опитувальник «Великої п'ятірки» (Big Five Locator). Л. Ф. Бурлачук і Д. К. Корольов переклали коротку методику діагностики п'яти факторів особистості українською та російською й адаптували її: стандартизаційні вибірки становили 124 і 181 особу. Для методики отримано дані про ретестову надійність, надійність паралельних форм і внутрішню узгодженість, кореляції з опитувальниками Айзенка (EPI) і Кеттелла (16PF) та нормативні показники («Вопросы психологии», 2000, № 1, с. 126–134) 11h1617. Перекладів робили три незалежні перекладачі, щоб текст був водночас близьким до оригіналу і звучав природно в нашій культурі 16.
16-факторний опитувальник Кеттелла (16PF). Л. Ф. Бурлачук і В. М. Духневич дослідили внутрішню узгодженість шкал форми А. Виявилося, що кілька шкал неоднорідні, ймовірно через спотворення змісту завдань під час перекладу («Психологический журнал», 2000, т. 21, № 5, с. 82–86) 11h1617.
Опитувальник загального здоров'я (GHQ-30 і GHQ-60). Улітку 1999 року в навчальній дивізії Міністерства оборони України обстежили 528 солдатів строкової служби з усіх регіонів країни, провели факторний аналіз обох форм (Бурлачук, Духневич, 1999, 2005) 16.
Опитувальник акцентуацій Шмішека. Психометричне вивчення методики й нормативні дані для студентської вибірки (Бурлачук, Духневич, 1998, «Акцентуации личности: что диагностируем?») 1617.
Тест «Дерево» (Baum-Test). Дослідження особистості підлітків (Бурлачук, Морозов, Музичко, 1993; Бурлачук, Морозов, 1995) 11d.

Цей підхід Леонід Фокович переніс і в нову для України справу: офіційне ліцензування й адаптацію тестів за згодою правовласників. За даними Вікіпедії, 2008 року він став співзасновником першого українського видавництва психологічних тестів «ОС Україна» 2. Згідно з реєстром тестових методик старого сайту ВПА, саме через «ОС Україна» в Україні вийшли Тематичний апперцептивний тест (2009, Harvard University Press), батарея «Магеллано Університет» (2012), MMPI-2 (University of Minnesota Press) та інші методики 20.

Окремою великою справою стала українська адаптація MMPI-2. У листопаді 2013 року ВПА, кафедра психодіагностики та клінічної психології КНУ і «ОС Україна» звернулися до Київського міського центру зайнятості з проханням допомогти зібрати нормативні дані. У листі за підписом Л. Ф. Бурлачука проєкт названо «першим на території СНД» [19-letters]. Наступні листи ВПА повідомляють, що український варіант MMPI-2 вийшов 2014 року і що адаптацію виконано під наглядом авторів тесту з Університету Міннесоти [19-letters]. На старому сайті ВПА датою публікації в Україні вказано 2015 рік 20.

Роршах: справа життя

Метод Роршаха супроводжував Леоніда Фоковича від кандидатської дисертації до останніх років. Він писав про проєктивний підхід у радянській психології для міжнародного щорічника «Rorschachiana» (з О. Ю. Коржовою, 1994) 11d. У «Вопросах психологии» (1991) вони розповіли радянським читачам про міжнародні конгреси з Роршаха та проєктивних методик 11d17. З 1995 року Л. Ф. Бурлачук був членом міжнародного комітету журналу «Psychologie Clinique et Projective», який видає Товариство Роршаха та проєктивних методів франкомовних країн (Париж) 9.

Він не лише писав про метод Роршаха, а й навчав йому. За реєстром користувачів старого сайту ВПА, у 2008–2014 роках тренерами з методики Роршаха були Л. Ф. Бурлачук і М. В. Нестеренко. Сертифікати користувача (серія «Р») отримали 68 психологів із Києва, Вінниці, Полтави, Ужгорода, Миколаєва, Луцька, Черкас, Одеси, Хмельницького, Тернополя та інших міст 20.

Олена Юріївна Коржова, нині докторка психологічних наук, у спогадах після його смерті назвала Леоніда Фоковича своїм «першим і головним учителем у психології». Вона згадувала, що саме він відкрив їй проєктивні методи й тест Роршаха, «дуже складну методику чорнильних плям», а також блискучі лекції та прискіпливу увагу до методики дослідження й наукового тексту учня 8.

Ніна Рауш де Траубенберг: французька школа Роршаха

Серед зарубіжних колег Леоніда Фоковича особливе місце посідала Ніна Костянтинівна Рауш де Траубенберг (1920–2013), одна з найвідоміших у Європі фахівчинь із методу Роршаха. Вона народилася 1920 року в родині російських емігрантів, які пробиралися на Захід. У некролозі сказано, що народилася вона у Фінляндії 26, сама ж в інтерв'ю 2012 року називала Польщу 27. Дитинство минуло в Празі серед російської еміграції, потім родина жила в Болгарії, а далі вона переїхала до Франції 2627. Французьке громадянство отримала 1947 року. Від 1967 року викладала клінічну психологію в Паризькому інституті психології (Університет Париж V імені Рене Декарта) 26.

1970 року вийшла її книжка «La pratique du Rorschach». Видавництво Presses Universitaires de France перевидало її дев'ять разів, і для багатьох поколінь європейських психологів вона стала основним посібником 26. Ніна Рауш де Траубенберг очолювала Товариство Роршаха та проєктивних методів франкомовних країн, а згодом стала його почесною президенткою. Кілька років вона була директоркою видання його бюлетеня і журналу «Psychologie Clinique et Projective». 1987 року її обрали президенткою Міжнародного товариства Роршаха, згодом переобрали на другий термін. 1990 року вона провела в Парижі XIII Міжнародний конгрес із Роршаха, на який з'їхалося понад 600 учасників 26. Померла 7 квітня 2013 року в Парижі 26.

Їхні шляхи перетиналися і в публікаціях. 1991 року Л. Ф. Бурлачук і О. Ю. Коржова написали для «Вопросов психологии» огляд останніх міжнародних конгресів із Роршаха, зокрема й паризького конгресу 1990 року. В огляді вони розповіли й про її доповідь (у тогочасній передачі прізвища «Н. Рош де Тробабер»). Тоді ж автори зауважили, що радянські психологи на цих конгресах «традиційно» не бували 29. Від 1995 року Леонід Фокович входив до міжнародного комітету журналу «Psychologie Clinique et Projective» 9. 2005 року в Москві вийшов російський переклад її посібника «Тест Роршаха: практическое руководство» 28. Бурлачук включив його до рекомендованої літератури свого «Словаря-справочника по психодиагностике» 16. У вихідних даних перекладу його ім'я не зазначене: переклала О. Платонова, редагувала О. В. Шапошникова 28.

За свідченням родини, Леоніда Фоковича і Ніну Костянтинівну пов'язувала багаторічна професійна співдружність, і зв'язок київської школи з французькою школою Роршаха тримався на цій особистій дружбі. Документів про спільні семінари, взаємні візити чи спільні публікації в доступних нам джерелах поки не знайдено. Ми будемо вдячні колегам, які пам'ятають ці зустрічі або зберігають листи й фотографії.

Учитель і наукова школа

Леонід Фокович Бурлачук і Віталій Климчук на конференції ПСІКОН-2010 — З психологом Віталієм Климчуком, ПСІКОН-2010

Леонід Фокович Бурлачук і Людмила Баталіна на конференції ПСІКОН-2010 — На конференції ПСІКОН-2010; праворуч — Людмила Баталіна, кандидатка психологічних наук, клінічна психологиня, психотерапевтка

Леонід Фокович Бурлачук з Нодаром Сарджвеладзе та колегами з України на конференції ПСІКОН-2010 — З колегами з Грузії та України — зокрема з Нодаром Сарджвеладзе, ПСІКОН-2010

Фото: архів родини Бурлачуків

1995 року Леонід Фокович заснував наукову школу «Психодіагностика. Психотерапія. Медична психологія» 56. Кількість захищених під його керівництвом робіт у джерелах різниться. За некрологами КНУ, він підготував 40 кандидатів наук і був консультантом 5 докторів наук 56. «Психологическая газета», ювілейна стаття «Вопросов психологии» (2007) і Велика російська енциклопедія називають 37 кандидатських і 4 докторські дисертації 83839, журнал «Психологічна експертиза» — 38 кандидатських і 9 докторських 7. Опублікував понад 220 наукових праць 39.

Серед його співавторів і учнів, чиї імена підтверджено публікаціями: О. Ю. Коржова (теорія «виміряної індивідуальності», психологія життєвих ситуацій, метод «Психологічна автобіографія»), В. М. Духневич (адаптації 16PF, GHQ, опитувальника Шмішека), Д. К. Корольов (адаптація «Великої п'ятірки»), С. М. Морозов (словник-довідник, тест «Дерево»), О. Полунін (психологія часу), О. П. Савченко (особистісні опитувальники, психодіагностика в соціальних службах), І. А. Грабська та О. С. Кочарян (психотерапія), С. Станіславський (поняття «діагностичного обсягу індивідуальності», 2003) 11d161722. 2015 року він підписав довідку про впровадження в навчальних програмах ВПА результатів кандидатської дисертації аспірантки кафедри О. О. Орел [19-letters].

За його словами в передмові до підручника, він багато років читав загальний курс психодіагностики та спецкурси з окремих її проблем в університетах України, Росії та Білорусі. У тій самій передмові він дякує «численним студентам, аспірантам і слухачам», чиї запитання, заперечення і навіть подив допомагали писати книжку 17. За свідченням родини, в останнє десятиліття кар'єри він часто їздив до Казахстану з викладацькими візитами. Документально збереглися два курси, які він провів уже як президент ВПА: у грудні 2013 року провів курс «Психодіагностика особистості» (42 академічні години), у квітні 2014-го — курс «Психодіагностика особистості в клінічних дослідженнях» (20 годин) 19. 2021 року ВПА за його підписом запросила на дистанційне наукове стажування докторантів Університету дружби народів імені академіка А. Куатбекова (Казахстан) [19-letters].

Конференція ПСІКОН. 2009 року в Києві відбулася перша в Україні міждисциплінарна конференція ПСІКОН, яка об'єднала психотерапію та психодіагностику; до 2012 року її проводили щороку, згодом проєкт перейшов в онлайн 35. Леонід Фокович був її почесним організатором (за свідченням родини). Сьогодні ПСІКОН — онлайн-платформа для навчання психологів; її розвивають його син Олег Бурлачук і психологиня-психотерапевтка Ольга Королик 35.

Леонід Фокович Бурлачук. Виступ на конференції ПСІКОН-2009 — Виступ на конференції ПСІКОН-2009, грудень 2009 року

Леонід Бурлачук, Марія Макуха, Якопо Тарантіно й Олег Бурлачук на конференції ПСІКОН-2009 — На ПСІКОН-2009, зліва направо: Леонід Бурлачук, психотерапевтка Марія Макуха, Якопо Тарантіно (Jacopo Tarantino, директор Hogrefe Italia), Олег Бурлачук

Фото: архів родини Бурлачуків

Всеукраїнська психодіагностична асоціація (2013–2022)

Леонід Фокович Бурлачук. Відкриття першої, установчої конференції ВПА, 16 вересня 2016 року. — Відкриття першої, установчої конференції ВПА, 16 вересня 2016 року. Фото: ВПА

Задум і заснування. Збори засновників громадської організації «Всеукраїнська психодіагностична асоціація» відбулися 17 червня 2013 року 19. В одному з перших текстів для сайту асоціацію описано так: її створили з ініціативи психологів, які розробляють і адаптують психологічні тести, а об'єднує її членів мета розвивати українську психодіагностику як один із найважливіших напрямів практичної психології 19. Леонід Фокович був її Президентом і представником у Тестовому комітеті, його син Олег Бурлачук — секретарем 19. Серед завдань ВПА записали сприяння розробленню вітчизняних тестів, захист авторських прав розробників, розроблення стандартів і етичних норм використання тестів, підвищення кваліфікації психологів, створення психометричних лабораторій в університетах і припинення практики використання невалідних, нестандартизованих методик 19.

Перші кроки. У листопаді 2013 року Л. Ф. Бурлачук підписав заявку ВПА на членство в Міжнародній тестовій комісії (International Test Commission, ITC). 2014 року асоціація отримала сертифікат афілійованого члена ITC за підписом президентки комісії професорки Фанні Чунг (Fanny M. Cheung) 19. В українських документах ВПА цей статус зазвичай називали «асоційованим членством» [19-letters]. Окремо Вікіпедія повідомляє, що Л. Ф. Бурлачук особисто був членом ITC з 1995 року 23. Першу Конференцію ВПА скликали 30 січня 2014 року. На ній затвердили Президію, заснували Тестовий комітет і Наглядову раду, затвердили стандарти доступу до тестів 19. До Наглядової ради увійшов, зокрема, професор Д. О. Леонтьєв (Москва) [19-letters]. Ще восени 2013 року ВПА разом з освітнім проєктом PSYCON.UA зібрала 81 400 грн і передала два комплекти методики діагностики аутизму ADOS київському реабілітаційному центру для дітей і молоді та Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні 19.

Стандарти і реєстри. ВПА запровадила добровільну сертифікацію тестових методик, провайдерів і користувачів тестів, а також реєстри сертифікованих фахівців. Сертифікацію проходили лише психологи 1920. Наприкінці 2018 року асоціація налічувала 40 дійсних членів і понад 900 сертифікованих користувачів тестів 19.

Відбір до поліції та державних органів. Найпомітнішою публічною роботою ВПА стала участь у психологічному відборі кандидатів до нових державних інституцій. За звітом ВПА, у 2014–2015 роках група з 75 сертифікованих фахівців оцінила понад 38 000 кандидатів до патрульної поліції. Члени й волонтери асоціації тестували та інтерв'ювали кандидатів до спецпідрозділу КОРД, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро. Звіт згадує й оцінювання кандидатів до Верховного Суду та місцевих судів, якість якого високо оцінили представники Єврокомісії 19. За підписом Леоніда Фоковича ВПА видавала роз'яснення для комісій: як читати звіт MMPI-2, чому тест є лише допоміжним джерелом, а висновок робить психолог, і чому відеотрансляція співбесід із кандидатами порушує конфіденційність і знецінює дані (2015) [19-letters].

Звернення до міністерств. Леонід Фокович писав до державних органів, вимагаючи переглянути застарілі переліки методик. 2014 року ВПА звернулася до Міністерства юстиції щодо Реєстру методик проведення судових експертиз і переліку методик для обстеження вступників. 2015 року асоціація звернулася до Міністерства внутрішніх справ щодо тестів військово-лікарських комісій, 2016-го — до Міністерства оборони щодо методик переатестації, а також до Академії Державної пенітенціарної служби [19-letters]. Аргументи в листах повторювалися: опитувальник Кеттелла, тест Люшера, «модифікації» MMPI на кшталт СМИЛ і Міні-Мульт поширюються без адаптації, без даних про надійність і з порушенням авторських прав. Для сучасних методик потрібні норми, валідність і навчені користувачі [19-letters]. 2014 року ВПА підписала меморандум про співпрацю з Асоціацією адвокатів України щодо використання психодіагностики в судовій практиці 19.

Медицина. Фахівці ВПА входили до мультидисциплінарних робочих груп МОЗ, які у 2013–2014 роках розробляли клінічні настанови й протоколи щодо аутизму, шизофренії та рекурентних депресивних розладів. Рекомендації щодо діагностичних інструментів для протоколу «Шизофренія» (31.10.2013) підготували професор Л. Ф. Бурлачук та О. О. Орел 19. Листопадовий лист ВПА до першого заступника міністра охорони здоров'я (2014) порушував просту і досі актуальну проблему: державні лікарні не мали бюджетної статті, щоб купувати ліцензовані методики, навіть якщо ті прямо передбачені протоколом [19-letters].

Навчання. Ще 2011 року факультет психології КНУ разом з «ОС Україна» розробив програму шестимісячного курсу «Практична психодіагностика і психологічна експертиза». Вона охоплювала історію психодіагностики, конструювання й адаптацію тестів, авторське право, етику, MMPI-2, тести інтелекту та проєктивні методики 19. Під егідою ВПА відбувалися семінари з ранньої діагностики розладів спектра аутизму (ADOS, ADI-R, листопад 2014), круглий стіл про стандарти професійної діяльності на Всеукраїнському форумі практичних психологів (листопад 2014) і семінар професора Отто Кернберга «Тяжкі розлади особистості. Стратегії психотерапії» (Київ, вересень 2015) [19-letters].

Конференції і Національна психологічна асоціація. Перша конференція ВПА відбулася 16–17 вересня 2016 року, друга — 12 жовтня 2018 року 19. У резолюції 2016 року ВПА звернулася до всіх психологічних організацій України із запропонованою «дорожньою картою» створення парасолькової Національної психологічної асоціації 19. Першим президентом Національної психологічної асоціації України (2017–2020) став Леонід Фокович Бурлачук 5615. Асоціація, яку він очолив першим, сьогодні налічує понад 3400 членів і 21 асоціацію-партнера та є членом EFPA 15.

Леонід Фокович Бурлачук. Доповідь на другій конференції ВПА, 2018 — Доповідь на другій конференції ВПА, 2018

Леонід Фокович Бурлачук. У президії конференції, 2018 — У президії конференції, 2018

Фото: ВПА

Він очолював ВПА до кінця життя 819.

Лекція 2016 року

2016 року Леонід Фокович записав для конференції «Львівські психіатричні зустрічі — 2016» лекцію «Становлення психодіагностики в СРСР і незалежній Україні». Її запис зберігся, і ВПА опублікувала його з українськими субтитрами 21. За двадцять хвилин він розповідає історію, яку пережив сам. Постанова ЦК ВКП(б) 1936 року «Про педологічні перекручення в системі наркомосів» на три десятиліття заборонила тести. Психодіагностика обережно повернулася наприкінці 1960-х через клініку. 1980-ті стали періодом «асимілятивним», коли західні тести переймали, не розуміючи валідності й норм. І лише в останні роки в Україні з'явилися ліцензовані методики та фахові видавництва тестів 21.

Слова Леоніда Фоковича

Леонід Фокович Бурлачук на першій конференції ВПА, 2016 — На першій конференції ВПА, вересень 2016 року. Фото: ВПА

«Ми не просто пропонуємо тести, ми пропонуємо навчання з цих тестів. Усього в університеті не навчишся.» — лекція «Становлення психодіагностики в СРСР і незалежній Україні», 2016, 00:19:05 21

«Психологічні тести треба розуміти не як якийсь додатковий інструмент… а як основний інструмент, на підставі якого і треба робити відповідні висновки.» — там само, 00:17:14 21

«Психологія, яка гидує здоровим глуздом в ім'я хибно зрозумілої науковості, може пройти повз ці спостереження. Однак є надія, що час такої психології минув.» — зі статті Л. Ф. Бурлачука про тест Сонді «Что в образе тебе моем…» (переклад з російської) 23

Нагороди і звання

Леонід Фокович Бурлачук. На засіданні Вченої ради Київського університету, 25 травня 2017 року. — На засіданні Вченої ради Київського університету, 25 травня 2017 року. Фото: факультет психології КНУ

Доктор психологічних наук (1990), професор (1992) 116.
Член-кореспондент Академії педагогічних наук України (вересень 1992), дійсний член (академік) Національної академії педагогічних наук України (2010) 129.
Дійсний член Міжнародної академії акмеологічних наук (1993), член Нью-Йоркської академії наук (1995), член Міжнародної тестової комісії (ITC, з 1995) 91639.
Голова науково-методичної комісії з психології Міністерства освіти і науки України (1993–2008) 139.
Член редакційних рад українських і зарубіжних видань, зокрема «Журнала практикующего психолога» (Україна), «Психосоматичної медицини» (Болгарія) та «Psychologie Clinique et Projective» (Франція). За Вікіпедією, він входив до редакційних рад десяти українських і чотирьох зарубіжних видань 2916.
Почесна грамота Верховної Ради України. Медалі НАПН України «К. Д. Ушинський», «Григорій Сковорода», «Володимир Мономах» 24.
Його біографію вміщено в міжнародних довідниках: «International Directory of Psychologists» Міжнародного союзу психологічних наук (4-те вид., 1985), «Marquis Who's Who in the World» (видання 1998–2007), «Dictionary of International Biography» (Кембридж, 1999); біографічну статтю про нього надруковано в «European Review of Applied Psychology» (1996, т. 46, № 1) 11c36.
В «Encyclopedia of Psychology» Американської психологічної асоціації (за ред. А. Каздіна, 2000, т. 7) у статті про психологію в Росії та колишньому СРСР серед українських психологів названо Г. С. Костюка, В. А. Роменця і Л. Ф. Бурлачука — у зв'язку з дослідженнями психології інтелекту в Київському університеті 37.

Родина

Дружина Леоніда Фоковича, Лариса Григорівна Бурлачук (1948–2004), пішла з життя на 57-му році.

Син, Олег Леонідович Бурлачук, багато в чому продовжує справу батька. Від заснування ВПА 2013 року він був її секретарем 19. Він — ідейний натхненник і засновник Національної психологічної асоціації України: ідею її створення запропонував ще 2011 року, а коли 2017 року асоціацію заснували, першим її президентом став Леонід Фокович 15. Олег Бурлачук довгий час був секретарем НПА, а у 2024–2026 роках — її президентом 1532. Він також засновник і директор видавництва психологічних тестів UA-Test. Видавництво ліцензує міжнародні психодіагностичні методики й адаптує їх для українських фахівців 33.

Леонід Фокович Бурлачук. З онукою, квітень 2014 року. — З онукою, квітень 2014 року. Фото: архів родини Бурлачуків

Пам'ять

Леонід Фокович Бурлачук у Музеї Зиґмунда Фройда у Відні, травень 2017 року. — У Музеї Зиґмунда Фройда у Відні, травень 2017 року. Фото: архів родини Бурлачуків

Леонід Фокович Бурлачук помер 26 листопада 2022 року в Києві, у віці 75 років, після тривалої хвороби 178. Його поховано на Байковому кладовищі в Києві.

На смерть Леоніда Фоковича відгукнулися факультет психології та Центр комунікацій Київського університету, Національна академія педагогічних наук, журнал «Психологічна експертиза», «Психологическая газета» 5678. Університет вніс його ім'я до «Книги пам'яті» і назвав людиною, яка понад сорок років професійного життя віддала науковому розвитку та теоретичному поглибленню психологічної діагностики 6.

Цей сайт — теж частина його спадщини. Тут можна знайти:

«Словник-довідник з психодіагностики» — українською, у вигляді відкритого словника термінів поруч із глосарієм Європейської групи видавців тестів;
підручник «Психодіагностика» — перші розділи в інтерактивному виданні із сучасними примітками;
архівну лекцію Леоніда Фоковича 2016 року з українськими субтитрами;
реєстр фахівців,, які пройшли навчання з тестових методик.

Він хотів, щоб психологи працювали з тестами, яким можна довіряти, і щоб їх цьому вчили. Ця справа триває.

Хронологія

1947 — 1 січня народився в Ленінграді 1.
1960-ті — навчався на філософському факультеті Ленінградського, потім Київського університету 29.
1970 — закінчив психологічне відділення філософського факультету Київського університету, почав працювати в ньому асистентом 116.
1971 — перші публікації (з В. М. Блейхером) з патопсихології особистості хворих на епілепсію 11d.
1975 — захист кандидатської дисертації (автореферат — 1974) про перцептивну діяльність хворих на епілепсію та шизофренію (метод Роршаха), Інститут імені Бехтерєва, Ленінград 2911d.
1978 — «Психодиагностика интеллекта и личности» (з В. М. Блейхером) 11d16.
1979 — «Исследование личности в клинической психологии (на основе метода Роршаха)» 11d17.
1984 — тези на XI Міжнародному конгресі з Роршаха та проєктивних методик (Барселона) 11d.
1989 — «Психодиагностика личности»; перше видання «Словаря-справочника по психологической диагностике» (з С. М. Морозовим); докторська дисертація; голова спеціалізованої вченої ради з психології при Київському університеті 11a11d.
1990 — захист докторської дисертації «Психодіагностика: понятійний апарат і методи дослідження»; науковий ступінь доктора психологічних наук 1163839.
1990/1991–1992 — завідувач кафедри соціальної та педагогічної психології 129.
1991 — керівник дослідницької групи з психодіагностики в НДІ психології АПН України 9; з О. Ю. Коржовою опублікував у «Вопросах психологии» огляд міжнародних конгресів із Роршаха, зокрема паризького конгресу 1990 року, який провела Н. Рауш де Траубенберг 2629.
1992 — професор; член-кореспондент АПН України (вересень); у вересні створено кафедру психодіагностики та медичної психології, яку він очолив 911b16.
1993 — дійсний член Міжнародної академії акмеологічних наук; голова науково-методичної комісії з психології МОН; відкрито докторантуру кафедри 1911b.
1995 — заснування наукової школи «Психодіагностика. Психотерапія. Медична психологія»; член Нью-Йоркської академії наук; член міжнародного комітету журналу «Psychologie Clinique et Projective»; підготовчий етап TEMPUS-TACIS 5911c16.
1997 — «Введение в проективную психологию» 10.
1997–2000 — координатор з українського боку проєкту TEMPUS-TACIS із підготовки клінічних психологів (Гент, Лейден, Лондон) 911g.
1998 — «Психология жизненных ситуаций» (з О. Ю. Коржовою) 10.
1999 — «Основы психотерапии» (з І. А. Грабською, О. С. Кочаряном); друге видання «Словаря-справочника»; початок проєкту INTAS «Етичні конфлікти в медицині» 1011g.
2000 — адаптація опитувальника «Великої п'ятірки» (з Д. К. Корольовим); дослідження надійності 16PF (з В. М. Духневичем) 11h.
2002 — підручник «Психодиагностика» («Питер») 17.
2003 — «Психотерапия: психологические модели» (з О. С. Кочаряном, М. Є. Жидком) 2.
2007 — третє видання «Словаря-справочника по психодиагностике» 16.
2008 — кафедру перейменовано на кафедру психодіагностики та клінічної психології; за Вікіпедією, співзаснував видавництво «ОС Україна»; початок тренінгів із методики Роршаха 21220.
2009 — почесний організатор першої конференції ПСІКОН (психотерапія і психодіагностика) 35.
2010 — дійсний член (академік) НАПН України 1.
2010–2012 — декан факультету психології КНУ імені Тараса Шевченка 539.
2013 — 17 червня: збори засновників ВПА. Листопад: заявка до Міжнародної тестової комісії; початок збору норм MMPI-2. Грудень: курс «Психодіагностика особистості» в Казахстані 19.
2014 — перша Конференція ВПА (30 січня); сертифікат афілійованого члена ITC; меморандум з Асоціацією адвокатів України; робочі групи МОЗ 19.
2014–2015 — психологічний відбір до патрульної поліції (понад 38 000 кандидатів) 19.
2016 — перша конференція ВПА (16–17 вересня); лекція «Становлення психодіагностики в СРСР і незалежній Україні» 1921.
2017–2020 — перший президент Національної психологічної асоціації України 15.
2017 — у журналі «Психологія і суспільство» опубліковано текст «Психодіагностика особистості: понятійний апарат та методи дослідження» 18.
2018 — друга конференція ВПА (12 жовтня) 19.
2022 — 26 листопада помер у Києві 178.

Основні праці

Бібліографічні описи наведено мовою оригіналу за джерелами, зазначеними в дужках.

Блейхер В. М., Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика интеллекта и личности. — Киев: Вища школа, 1978. — 143 с. [11d; у підручнику 2006 р. датовано 1979]
Бурлачук Л. Ф. Исследование личности в клинической психологии (на основе метода Роршаха). — Киев, 1979. — 175 с. 11d[17; видавництво: «Здоров'я» або «Вища школа»]
Бурлачук Л. Ф. Психодиагностические методы исследования личности. — Киев: Знание, 1982. 11d
Бурлачук Л. Ф. Психодиагностические методы исследования интеллекта. — Киев: Знание, 1985. 11d22
Бурлачук Л. Ф. Герман Роршах и проективный подход к исследованию личности в советской психологии // Проблемы философии. — Киев, 1987. — Вып. 74. — С. 120–125. 11d17
Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика личности. — Киев: Здоров'я, 1989. — 168 с. 11d17
Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психологической диагностике. — Киев: Наукова думка, 1989. — 200 с. 1722
Бурлачук Л. Ф., Коржова Е. Ю. Международные конгрессы по тесту Роршаха и проективным техникам // Вопросы психологии. — 1991. — № 4. — С. 169–173. 17
Бурлачук Л. Ф. О дилетантстве в психологической диагностике // Вопросы психологии. — 1993. — № 5. — С. 116–117. 11d17
Burlatchuk L., Korzhova E. Projective Approach to Personality Study in Soviet Psychology: A Summary of Research // Rorschachiana. — 1994. — Vol. 19. — P. 78–96. 11d
Бурлачук Л. Ф., Коржова Е. Ю. К построению теории «измеренной индивидуальности» в психодиагностике // Вопросы психологии. — 1994. — № 5. — С. 5–11. 17
Бурлачук Л. Ф., Савченко Е. П. Психодиагностика (психодиагностический инструментарий и его применение в условиях социальных служб). — Киев: А.Л.Д., 1995. — 100 с. 22
Бурлачук Л. Ф. Введение в проективную психологию. — Киев: Ника-Центр; Вист-С, 1997. — 128 с. 1017
Бурлачук Л. Ф., Коржова Е. Ю. Психология жизненных ситуаций. — М.: Российское педагогическое агентство, 1998. — 263 с. 10
Бурлачук Л. Ф., Духневич В. Н. Акцентуации личности: что диагностируем? // Вопросы психологии. — 1998. — № 2. — С. 136–143. 17
Бурлачук Л. Ф., Грабская И. А., Кочарян А. С. Основы психотерапии. — Киев; М.: Ника-Центр; Алетейа, 1999. — 320 с. 10
Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психодиагностике. — СПб.: Питер-Ком, 1999. — 528 с. 1017
Бурлачук Л. Ф., Королев Д. К. Адаптация опросника для диагностики пяти факторов личности // Вопросы психологии. — 2000. — № 1. — С. 126–134. 11h17
Бурлачук Л. Ф., Духневич В. Н. Исследование надежности опросника Р. Кэттелла 16 PF // Психологический журнал. — 2000. — Т. 21, № 5. — С. 82–86. 11h17
Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика: учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2002. — 352 с. (Серия «Учебник нового века»); перевид. 2006 (351 с.); 2-е изд. 2007/2008. 17224
Бурлачук Л. Ф., Кочарян А. С., Жидко М. Е. Психотерапия: психологические модели. — СПб.: Питер, 2003 (перевид. 2007, 2009, 2012). 24
Бурлачук Л. Ф. Словарь-справочник по психодиагностике. — 3-е изд., перераб. и доп. — СПб.: Питер, 2007. — 688 с. (Серия «Мастера психологии»). 16
Бурлачук Л. Ф. Психодіагностика особистості: понятійний апарат та методи дослідження // Психологія і суспільство. — 2017. — № 4. 18

Джерела

1. Маценко В. Ф. Бурлачук Леонід Фокович // Енциклопедія сучасної України. — Т. 3 (2004; оновл. 02.2024). — esu.com.ua/article-38116
2. Бурлачук Леонід Фокович // Вікіпедія (uk). — uk.wikipedia.org/wiki/Бурлачук_Леонід_Фокович
3. Leonid Burlachuk // Wikipedia (en). — en.wikipedia.org/wiki/Leonid_Burlachuk
4. Бурлачук, Леонид Фокич // Википедия (ru). — ru.wikipedia.org/wiki/Бурлачук,_Леонид_Фокич
5. Пішов з життя Бурлачук Леонід Фокович // Факультет психології КНУ імені Тараса Шевченка, 27.11.2022. — psy.knu.ua/news/1219-pishov-z-zhyttia-burlachuk-leonid-fokovych
6. Книга пам'яті Університету: Леонід Бурлачук // КНУ імені Тараса Шевченка, Центр комунікацій, 28.11.2022. — knu.ua/news/12520
7. Бурлачук Леонід Фокович пішов з життя у віці 75 років… // Психологічна експертиза (журнал), 28.11.2022. — expertize-journal.org.ua/all-news/12277-burlachuk-leonid-fokovich-pish…
8. Коржова Е. Ю. [Пам'яті Л. Ф. Бурлачука] // Психологическая газета, 11.12.2022. — psy.su/feed/10604/
9. Biography // Prof. Leonid Burlachuk — Home Page (2004), архів Wayback Machine. — web.archive.org/web/20040911081310/http://burlachuk.kiev.ua:80/biograp…
10. Bibliography // Prof. Leonid Burlachuk — Home Page (2004), архів. — web.archive.org/web/20040911081642/http://burlachuk.kiev.ua:80/publica… (також web.archive.org/web/20010307172355/http://www.lbvs.kiev.ua:80/psydiag/…)
11. Сайт кафедри психодіагностики та медичної психології КНУ (lbvs.kiev.ua/psydiag), архів Wayback Machine 2001–2003:
11a. History (факультет): web.archive.org/web/20030724090455/http://www.lbvs.kiev.ua:80/psydiag/… ; web.archive.org/web/20021209234831/http://www.lbvs.kiev.ua:80/psydiag/…
11b. Our Department: web.archive.org/web/20030724090845/http://www.lbvs.kiev.ua:80/psydiag/…
11c. About our Department: web.archive.org/web/20021209233037/http://www.lbvs.kiev.ua:80/psydiag/…
11d. Бібліографія Л. Ф. Бурлачука 1971–1995: web.archive.org/web/20010429033221/http://www.lbvs.kiev.ua:80/psydiag/… (а також 76-80.htm, 81-85.htm, 86-90.htm, 91-95.htm того ж архіву)
11e. Training of Students: web.archive.org/web/20030724091850/http://www.lbvs.kiev.ua:80/psydiag/…
11f. Teaching Staff: web.archive.org/web/20030813014151/http://www.lbvs.kiev.ua:80/psydiag/… ; web.archive.org/web/20021209234515/http://www.lbvs.kiev.ua:80/psydiag/…
11g. Міжнародна співпраця (TEMPUS-TACIS, INTAS, LMU): web.archive.org/web/20021209202031/http://www.lbvs.kiev.ua:80/psydiag/… ; web.archive.org/web/20030915225358/http://www.lbvs.kiev.ua:80/psydiag/… ; web.archive.org/web/20030724092130/http://www.lbvs.kiev.ua:80/psydiag/…
11h. Publications 2000–2002: web.archive.org/web/20030915225004/http://www.lbvs.kiev.ua:80/psydiag/… ; …/2001/index.htm ; …/2002/index.htm
11i. Burlatchuk L. F. Paradigm of Natural Science in Psychological Assessment of Personality: Returning to Psychology: web.archive.org/web/20010307165416/http://www.lbvs.kiev.ua:80/psydiag/…
12. Кафедра психодіагностики та клінічної психології // Факультет психології КНУ. — psy.knu.ua/faculty/departments/pcp
13. Історія факультету психології // Факультет психології КНУ. — psy.knu.ua/faculty/history
14. Данилюк І. I pede fausto — факультет психології! // Голос України, 06.04.2019. — www.golos.com.ua/article/315673
15. Ідея та історія // Національна психологічна асоціація України. — npa-ua.org/about/
16. Бурлачук Л. Ф. Словарь-справочник по психодиагностике. — 3-е изд. — СПб.: Питер, 2007: передмова (с. 5), статті «Блейхер», «Бурлачук», «Морозов» (Додаток I), статті про опитувальники «Большой пятерки», GHQ, 16PF, Шмішека, «Диагностический объем индивидуальности», «Проективные методики»; анотація на звороті обкладинки.
17. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика: учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2006: передмова (Київ, 2002), список літератури.
18. Бурлачук Л. Психодіагностика особистості: понятійний апарат та методи дослідження // Психологія і суспільство. — 2017. — № 4. — pis.wunu.edu.ua/index.php/uapis/article/view/730
19. Архів ГО «Всеукраїнська психодіагностична асоціація» (внутрішній, не публікується): «Тексты по разделам сайта» (2013; протокол № 1 зборів засновників від 17.06.2013 згадано в переліку документів); заявка до ITC (листопад 2013) і сертифікат членства ITC № A0134 (2014); сертифікати курсів у Казахстані (19–24.12.2013; 22–26.04.2014); програма і резолюція конференції ВПА 2016 року; «ВПА 2013–2018. Короткий звіт» (презентація, 2018); рекомендації до протоколу «Шизофренія» (31.10.2013); меморандум з Асоціацією адвокатів України (2014); програма курсу «Практическая психодиагностика и психологическая экспертиза» (2011).
20. Старий сайт ВПА vpa.org.ua: «Реєстр тестових методик України», «Реєстр користувачів тестових методик», «Методика Роршаха», «Почесні члени асоціації» (знімок у seed/old-site.json; архівні копії на web.archive.org, напр. web.archive.org/web/2019/https://vpa.org.ua/about/chleni-asotsiatsiy/p…).
21. Бурлачук Л. Ф. Становлення психодіагностики в СРСР і незалежній Україні: лекція для конференції «Львівські психіатричні зустрічі — 2016» (відео з українськими субтитрами, ВПА).
22. Силабус навчальної дисципліни «Психодіагностика» // Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника (список літератури). — kikpip.pnu.edu.ua/wp-content/uploads/sites/94/2020/01/Силабус_Психодiа…
23. Бурлачук Л. Ф. «Что в образе тебе моем…» (стаття про тест Л. Сонді для газети; архів ВПА, «Статьи по тестам — Бурлачук»).
24. Худик В. О. Спогади про В. М. Блейхера // Коррекционно-педагогическое образование. — 2022. — № 4 (cyberleninka.ru).
25. Каталог Російської державної бібліотеки: дисертація (Київ, 1973) та автореферат (Ленінград, 1974) Л. Ф. Бурлачука.
26. Verdon B., Amparo D. M. do. Entre a atividade perceptiva e a fantasmática: Nina Rausch de Traubenberg e o método de Rorschach [некролог] // Boletim — Academia Paulista de Psicologia. — 2013. — Vol. 33, № 85. — P. 230–242. — www.repositorio.unb.br/bitstream/10482/24548/1/ARTIGO_EntreAtividadePe…
27. A Discussion with Nina Konstantinova Rausch de Traubenberg, Retired Psychologist and Writer and Second-Generation Emigre, Paris, France (інтерв'ю, 22.06.2012) // Berkley Center for Religion, Peace & World Affairs, Georgetown University. — berkleycenter.georgetown.edu/interviews/a-discussion-with-nina-konstan…
28. Рауш де Траубенберг Н. К. Тест Роршаха: практическое руководство / пер. с франц. О. Платоновой; под ред. О. В. Шапошниковой. — М.: Когито-Центр, 2005. — 255 с. — ISBN 5-89353-147-7. — Картка видання: www.labirint.ru/books/295346/
29. Бурлачук Л. Ф., Коржова Е. Ю. Международные конгрессы по тесту Роршаха и проективным техникам // Вопросы психологии. — 1991. — № 4. — С. 169–173. — www.voppsy.ru/issues/1991/914/914169.htm
30. Подолинний А. М. Бурлачук Фока Федорович // Енциклопедія сучасної України. — esu.com.ua/article-38117
31. Бурлачук Віктор Фокович // Інститут соціології НАН України: профіль співробітника. — isnasu.org.ua/institute/profile.php?id=burlachuk-viktor-fokich
32. Виконавча рада // Національна психологічна асоціація України. — npa-ua.org/en/about/executive-board/
33. Про нас // UA-Test. — www.ua-test.com/about
34. Кульчицький С. В. Народний рух України // Енциклопедія сучасної України. — Т. 22 (2020). — esu.com.ua/article-71180
35. Про нас // ПСІКОН. — psycon.ua/about/
36. Повнотекстовий пошук Internet Archive: Pawlik K. (ed.) International Directory of Psychologists, Exclusive of the U.S.A. — 4th ed. — Amsterdam: Elsevier, 1985 (archive.org/details/isbn_0044487746); Who's Who in the World (2004) (archive.org/details/whos-who-in-the-world_2004); Dictionary of International Biography. — Cambridge: IBC, 1999 (archive.org/details/isbn_0948875488).
37. Kazdin A. E. (ed.) Encyclopedia of Psychology. — Washington, DC: American Psychological Association; New York: Oxford University Press, 2000. — Vol. 7 (стаття про Росію та колишній СРСР). — archive.org/details/encyclopediaofps07kazd
38. К 60-летию со дня рождения Л. Ф. Бурлачука // Вопросы психологии. — 2007. — № 1. — www.voppsy.ru/ubiley/ubiBur.htm
39. Вязовкина В. К. Бурлачук Леонид Фокич // Большая российская энциклопедия (электронная версия). — 2023. — web.archive.org/web/20240202095502/https://bigenc.ru/c/burlachuk-leoni…