Самоставлення опитувальник

Самоставлення опитувальник — опитувальник особистісний. Спрямований на дослідження комплексу факторів ставлення до себе. Запропонований В. В. Століним 1985 р.

Методика містить 62 пункти, сформульовані у вигляді тверджень. Приклади тверджень:

• Іноді я сам себе погано розумію.
• Випадковому знайомому я радше видамся людиною приємною.

Використовуються два варіанти відповідей («згоден» і «не згоден»). На етапі розроблення результати опитувальника було піддано факторному аналізу. У результаті було відібрано й інтерпретовано 7 факторів, які лягли в основу чотирьох шкал опитувальника.

1. Самоповага (14 пунктів) — шкала спрямована на відображення аспектів самоставлення до своїх здібностей, енергії, самостійності, оцінки можливостей контролювати своє життя, ступеня віри у свої сили.

2. Аутосимпатія (16 пунктів) — шкала на позитивному полюсі об'єднує довіру до себе і позитивну самооцінку. На негативному полюсі — бачення в собі переважно недоліків, низьку самооцінку, схильність до самозвинувачення.

3. Самоінтерес (8 пунктів) — відображення міри близькості до себе, інтерес до власних думок і почуттів, упевненість у власній цікавості для інших.

4. Очікуване ставлення від оточення (13 пунктів).

Поряд з наведеними факторами-шкалами в опитувальнику передбачено можливість оцінювання за узагальненим фактором «глобального самоставлення» (почуття «за» чи «проти» себе). Бал за глобальним самоставленням підраховується на підставі врахування відповідей на 30 пунктів опитувальника. Опитувальник стандартизовано на вибірці з 260 досліджуваних. Є дані про задовільну надійність ретестову (коефіцієнти від 0,57 до 0,90 за окремими шкалами, інтервал ретесту 7–10 днів). Проводяться дослідження валідності конструктної. Самоставлення опитувальник рекомендується для застосування з консультативною метою і в наукових дослідженнях. Пряма форма більшості запитань і відсутність контрольних шкал обмежують застосування Самоставлення опитувальника в експертних ситуаціях.