Типологія

Підхід до вивчення особистості, в рамках котрого вони групуються у певні типи.

МакКрей та Коста визначили типи, як «окреслені групи людей, котрі характеризуються унікальним співвідношенням рис».

Типи використовувались в найперших теоріях людської поведінки. Прикладом може служити гуморальна теорія, відповідно до якої особистісні прояви залежать від типу рідини, що переважає в організмі людини (жовтої жовчі, чорної жовчі, крові, або слизу). Таким чином, якщо в організмі переважає слиз (phlégma), людина являється флегматиком.

В основі сучасних робіт, пов’язаних з типологією особистості лежить теорія Карла Юнга. В рамках цього підходу було створено велику кількість відомих діагностичних методик, спрямованих на встановлення того, до якого типу належить людина.

Типологічні методики досить прості у використанні, проте їх застосування пов’язане з ризиком навішування ярликів та надмірного спрощення.