Лурія

Лурія Олександр Романович (1902–1977) — радянський психолог, доктор психологічних і медичних наук, професор, дійсний член АПН СРСР, завідував кафедрою нейро- і патопсихології факультету психології МДУ. Учень Л. С. Виготського, один із засновників радянської нейропсихології. Фундаментальні дослідження О. Р. Лурії присвячені аналізу механізмів психічних процесів, психологічним методам діагностики локальних уражень головного мозку, питанням медичної психології. Основні праці: «Вищі коркові функції людини» (1962); «Мозок і психічні процеси», т. 1 (1963); т. 2 (1970).