Запитань (тверджень) форма

Запитань (тверджень) форма — цілісна характеристика завдання, що вказує на особливості формування структури «запитання — відповідь» в опитувальниках. Термін, який використовують як під час конструювання методик, так і під час їх опису. В англо-американській літературі найближчим його еквівалентом є термін «побудова завдання» (item format). Найпоширенішими є такі форми: - 1. Запитання, що передбачають відповіді «так» або «ні». Такі запитання легко формулюються, зазвичай зрозумілі й не утруднюють обстежуваних. Найчастіше використовуються під час конструювання методик. Напр.: «Ви ходите повільно і неквапливо?» - 2. Запитання, що передбачають відповіді «так», «щось середнє», «ні». Додається невизначена відповідь. Як правило, невизначені відповіді неінформативні, а опитувальники, що передбачають таку форму, не захищені від спотворень (див. Установка на відповідь). Використання такої форми запитань зазвичай зумовлене тим, що в деяких обстежуваних виникає роздратування, трапляються відмови від роботи в тому разі, коли їх змушують відповідати лише ствердно або заперечно. Напр.: «Я завжди можу суворо контролювати вияви своїх почуттів». - 3. Запитання, що передбачають відповіді «правда» або «неправда», або т. зв. альтернативні завдання. Мало відрізняються від дихотомічних (1). Напр.: «Терпіти не можу втискуватися в переповнений автобус». - 4. Запитання, що передбачають відповіді «подобається» — «не подобається». Точніше, у таких випадках ідеться як про фрази, так і про окремі слова, які, строго кажучи, запитанням або твердженням не є. Дуже рідко використовувана форма. Напр.: «1) ліхтарники, 2) коміри з бобрового хутра, 3) бас-барабан». - 5. Запитання, що передбачають відповіді за рейтинговими шкалами. У таких випадках до запитань (тверджень) додаються по-різному градуйовані шкали з крайніми значеннями, напр.: «завжди» — «ніколи». Основні проблеми, що виникають під час використання такої форми, пов'язані з різним розумінням обстежуваними термінів, які вказують на частоту. Можлива поява установки на «крайні» відповіді. Напр.: «В оточенні підлеглих я намагаюся показати свою перевагу: а) завжди, б) дуже часто, в) від випадку до випадку, г) рідко, д) дуже рідко, е) ніколи». - 6. Запитання, що передбачають відповіді, які є варіантами «так», «важко відповісти», «ні». Це можуть бути такі відповіді, як «зазвичай» — «іноді» — «ніколи», «згоден» — «не впевнений» — «не згоден» тощо. Добір того чи іншого варіанта зумовлюється смисловими особливостями запитання (твердження). Напр.: «Бувають періоди, коли мені важко втриматися від жалю до самого себе»: «часто», «іноді», «ніколи». - 7. Запитання, що передбачають відповіді на основі вибору з кількох запропонованих розгорнутих висловлювань. Зазвичай це фрази, що завершують речення, одну з яких і потрібно обрати. Використовують два, три і більше варіантів вибору. Напр.: «Коли мені нічого робити, я можу...: а) зателефонувати другові (подрузі), щоб побалакати; б) узятися до розгадування кросвордів або читання; в) піти на джазовий концерт».

Особливості формування структури «запитання — відповідь» впливають на валідність і надійність опитувальників.