Двадцяти тверджень самоставлення тест

Двадцяти тверджень самоставлення тест (Twenty Statements Attitude Test) — опитувальник особистісний, варіант нестандартизованого самозвіту, що наближається до проективних методик дослідження особистості. Призначений для дослідження самоставлення. Запропонований М. Куном і Т. Мак-Партлендом у 1954 р.

Тест двадцяти тверджень самоставлення ґрунтується на використанні нестандартизованого самоопису з подальшим контент-аналізом. Досліджуваний має протягом 12 хв дати 20 різних відповідей на запитання, звернене до самого себе: «Хто я такий?». В інструкції зазначається, що відповіді слід давати в тому порядку, в якому вони спонтанно виникають, не дбаючи про послідовність, граматику і логіку. Категорії контент-аналізу, що використовуються в тесті, було виділено на основі низки досліджень. Ними є: - соціальні групи (стать, вік, національність, релігія, професія); - світоглядні позиції (філософські, релігійні, політико-ідеологічні та моральні висловлювання); - інтереси та захоплення; - прагнення і цілі; - самооцінка.

Теоретичною основою створення тесту двадцяти тверджень самоставлення є розроблене М. Куном розуміння особистості, операційну сутність якої можна визначити через відповіді на звернене до самого себе запитання «Хто я такий?» (або звернене до людини запитання іншої особи: «Хто Ви такий?»).

Загальна тенденція у відповідях полягає в тому, що «приєднувальні» твердження, в яких фіксується належність досліджуваного до тієї чи іншої категорії людей, з'являються раніше, ніж «диференціювальні». Серед найчастіших категорій, виявлених на великих вибірках у зарубіжних дослідженнях, — професійна ідентичність, сімейна роль і статус, релігійна ідентичність, стать і вік. Поки що зрозуміліші соціологічні закономірності, що виявляються у відповідях досліджуваних (напр., вік частіше згадують молоді й літні люди, жінки частіше згадують сімейний статус, чоловіки — статеву належність), ніж психологічні. Зазвичай вважається, що порядок називання категорій відповідає вираженості та значущості відповідних ознак, однак це не доведено. Можливий вплив стереотипів, захисних механізмів тощо. Так, показано, що діти частіше, ніж дорослі, визначають себе через ситуативні та часткові особливості, а частота згадування раси і національності залежить від етнічної однорідності суспільства, до якого належить досліджуваний. Розрізняють відповіді, що стосуються самоідентичності в межах індивідуального рівня самосвідомості, і відповіді, що належать до особистісної самоідентичності. Діагностичне використання тесту двадцяти тверджень самоставлення ускладнюється відсутністю соціокультурних нормативних показників, даних про валідність і надійність. Не розв'язано також теоретичних і методичних проблем кодування відповідей. На час видання (2007) відомостей про використання в Україні не було.