Руки тест

Руки тест (Hand Test) — проективна методика дослідження особистості. Опублікована Б. Брайкліном, З. Піотровським і Е. Вагнером 1961 р. (ідея тесту належить Е. Вагнеру) і призначена для передбачення відкритої агресивної поведінки.

Стимульний матеріал Руки тесту — стандартні 9 зображень кистей рук (рис. 70) і одна порожня таблиця, під час показу якої просять уявити кисть руки й описати її уявні дії.

Зображення пред'являються в певних послідовності й положенні. Обстежуваний має відповісти на запитання про те, яку, на його думку, дію виконує намальована рука (або сказати, що здатна виконувати людина, рука якої набуває такого положення). Крім запису відповідей, реєструється положення, в якому обстежуваний тримає таблицю, а також час від моменту пред'явлення стимулу до початку відповіді.

Оцінювання отриманих даних здійснюється за такими 11 категоріями:

1) агресія — рука сприймається як домінантна, така, що завдає ушкоджень, активно захоплює якийсь предмет; 2) вказівки — рука провідна, спрямувальна, така, що перешкоджає, панує над іншими людьми; 3) страх — рука виступає у відповідях як жертва агресивних проявів іншої особи або прагне захистити когось від фізичних впливів, а також сприймається як така, що завдає ушкоджень самій собі; 4) прив'язаність — рука виражає любов, позитивні емоційні установки щодо інших людей; 5) комунікація — відповіді, в яких рука спілкується, контактує або прагне встановити контакти; 6) залежність — рука виражає підпорядкування іншим особам; 7) ексгібіціонізм — рука в різні способи виставляє себе напоказ; 8) каліцтво — рука деформована, хвора, нездатна до будь-яких дій; 9) активна безособовість — відповіді, в яких рука виявляє тенденцію до дії, завершення якої не потребує присутності іншої людини чи людей, проте рука має змінити своє фізичне місцеположення, докласти зусиль; 10) пасивна безособовість — також вияв тенденції до дії, завершення якої не потребує присутності іншої людини, але при цьому рука не змінює свого фізичного положення; 11) опис — відповіді, в яких рука лише описується, тенденція до дії відсутня.

Відповіді, що належать до перших двох категорій, розглядаються авторами як пов'язані з готовністю обстежуваного до зовнішнього вияву агресивності, небажанням пристосуватися до оточення. Чотири наступні категорії відповідей відображають тенденцію до дій, спрямованих на пристосування до соціального середовища, ймовірність агресивної поведінки незначна. Кількісний показник відкритої агресивної поведінки розраховується шляхом віднімання суми «адаптивних» відповідей від суми відповідей за першими двома категоріями, тобто Σ («агресія» + «вказівки») − Σ («страх» + «прив'язаність» + «комунікація» + «залежність»). Відповіді, що потрапляють під категорії «ексгібіціонізм» і «каліцтво», під час оцінювання ймовірності агресивних проявів не враховуються, оскільки їхня роль у цій сфері поведінки непостійна. Ці відповіді можуть лише уточнити мотиви агресивної поведінки.

У теоретичному обґрунтуванні Руки тесту його автори виходять з положення про те, що розвиток функцій руки пов'язаний з розвитком головного мозку. Велике значення руки у сприйманні простору, орієнтації в ньому, необхідних для організації будь-якої дії. Рука безпосередньо залучена до зовнішньої активності. Отже, пропонуючи обстежуваним як візуальні стимули зображення руки, що виконує різні дії, можна зробити висновки про тенденції активності обстежуваних.

Е. Вагнер (1978) на основі вивчення праць, виконаних за допомогою Руки тесту, дійшов висновку про його високу валідність і надійність. На основі Руки тесту В. Бельшнером зі співавт. (1971) розроблено тест, що складається з 34 фотографій руки. У 90-ті рр. тест набув популярності в пострадянських країнах, російськомовний адаптований варіант видано ДП «ІМАТОН» (Санкт-Петербург).