Надійність паралельних форм

Надійність паралельних форм — характеристика надійності психодіагностичної методики за допомогою взаємозамінних форм тесту (див. Теста форми альтернативні). При цьому одних і тих самих досліджуваних у вибірці визначення надійності обстежують спочатку з використанням основного набору завдань, а потім — із застосуванням аналогічних додаткових наборів. Коефіцієнт надійності за типом надійності паралельних форм може бути визначений й іншим способом, а саме: досліджуваних поділяють на приблизно рівні групи, потім одній з них пропонують форму А тесту, а іншій — форму Б. Через певний час (зазвичай не більше тижня) проводять повторне тестування, але у зворотному порядку. Така процедура обстеження позбавлена значної частини недоліків способу визначення ретестової надійності. Оскільки в паралельній формі використовується інший за змістом матеріал, можливість тренування й запам'ятовування окремих розв'язків зменшується. Найважливішою перевагою цього методу є скорочення часового інтервалу перед повторним обстеженням. Основним показником надійності паралельних форм є коефіцієнт кореляції між результатами первинного і повторного обстежень, який дає змогу оцінити як часову стабільність тесту (власне надійність), так і ступінь відповідності результатів обох форм тесту. Якщо форми застосовуються безпосередньо одна за одною, то кореляція відображає їхню взаємозамінність. Відношення між паралельними формами тесту має складний характер.

Обидва набори завдань мають не лише відповідати одним і тим самим вимогам, вимірюючи ідентичні показники й даючи подібні результати, а водночас бути відносно незалежними один від одного. На практиці це завдання здійсненне далеко не для всіх тестових завдань (особливо це стосується особистісних методик, опитувальників), що істотно обмежує сферу застосування надійності паралельних форм.

Іншим недоліком характеристики надійності за типом надійності паралельних форм є можливість засвоєння досліджуваним принципу розв'язання, спільного для основної та паралельної форм. Отже, в разі оцінювання надійності паралельних форм вплив тренування й навички, набутої під час повторного обстеження, якщо й знижується порівняно з характеристикою ретестової надійності, однак не усувається повністю.