Опитувальники мотивів

Опитувальники мотивів — група опитувальників особистісних, призначених для діагностики мотиваційно-потребової сфери особистості з метою встановити, на що спрямована активність індивіда (мотиви як причини, що визначають вибір спрямованості поведінки). Істотне значення має також питання про те, як здійснюється регуляція динаміки поведінки. У цьому разі нерідко вдаються до вимірювання установок, і в цьому аспекті опитувальники мотивів змикаються з деякими видами опитувальників установок. Розроблення опитувальників мотивів у психодіагностиці багато в чому пов'язане з необхідністю оцінювання впливу чинника «соціальної бажаності», що має настановну природу і знижує достовірність даних, отриманих за допомогою особистісних опитувальників.

До найвідоміших опитувальників мотивів належить Едвардса особистих переваг перелік (1954), який призначений для вимірювання «сили» потреб, запозичених з переліку, запропонованого Г. Мюрреєм до тесту тематичної апперцепції. До цих потреб належать, напр., потреби в досягненні успіху, повазі, лідерстві та ін. «Сила» кожної потреби виражається не в абсолютних величинах, а відносно «сили» інших потреб, тобто використовуються особистісні показники (А. Анастазі, 1982). Для вивчення ролі чинників «соціальної бажаності» А. Едвардс (1957) запропонував спеціальний опитувальник. Досить широко за кордоном застосовують і інші опитувальники мотивів, напр. Особистості дослідження форма Д. Джексона (1967), опитувальники А. Мехрабяна (1970) та ін. Надійність більшості опитувальників мотивів досить висока, напр. для опитувальника А. Едвардса коефіцієнт ретестової надійності становить 0,74–0,88. Дані про валідність суперечливі. У вітчизняній психодіагностиці був досвід адаптації зарубіжних опитувальників мотивів. Так, Ю. Л. Ханін (1976) запропонував адаптований скорочений варіант опитувальника Марлоу — Кроуна, призначеного для вимірювання мотивації схвалення.

Цей опитувальник стандартизовано на вітчизняній вибірці (спортсмени), і його використовують для діагностики мотивації схвалення, контролю за чинником «соціальної бажаності», а також під час вивчення переважних середовищних і міжособистісних впливів. Здійснюється розроблення оригінальних опитувальників мотивів (див. Потреби в досягненнях опитувальник).