Брехні детектор (поліграф)

Брехні детектор (поліграф) — прилад, призначений для реєстрації фізіологічних реакцій людини з метою виявлення їх змін, які пов'язують із нещирістю, брехливістю обстежуваного.

Феномен зміни діяльності потових залоз, частоти дихання і рівня артеріального тиску при стані напруження, спричиненого необхідністю брехати, відомий давно. Уперше почав вимірювати тиск крові в підозрюваних під час допиту Ч. Ломброзо наприкінці XIX ст. У 20-х рр. XX ст. Д. Кілер успішно застосовує пристрій для реєстрації дихання, артеріального тиску й електричної активності шкіри під час поліцейських розслідувань у Берклі (Каліфорнія) та організовує виробництво перших поліграфів.

Попри подальше активне вдосконалення детектора брехні, аж до сучасних комп'ютеризованих моделей, слід ураховувати, що жоден комплекс фізіологічних реакцій не можна досить упевнено пов'язувати зі свідомою брехнею. Зазвичай дослідники шукають ознаки симпатикоподібної активації, такі як неритмічне дихання, підвищення артеріального тиску, іноді — реакція шкірної провідності (шкірно-гальванічна реакція, ШГР). Досвід та інтуїція дослідника відіграють значну, а іноді й основну роль у постановці остаточного «діагнозу». Певною мірою процедура обстеження за допомогою детектора брехні подібна до проєктивної (див. Проективні методики). Відсутні стандарти професійної кваліфікації осіб, які використовують поліграф з метою встановлення щирості обстежуваних.

Численні праці, присвячені вивченню ефективності детектора брехні, суперечливі, проте зазвичай указують на успішність застосування в 75–80 % випадків. У теоретичному плані детекція брехні фізіологічними методами не витримує критики, оскільки йдеться про детекцію емоцій або активації. Не розв'язано етичних питань, пов'язаних із застосуванням детектора брехні, його використання заборонено законодавством багатьох країн (див. також Психодіагностика чесності). Останніми роками детектор брехні (поліграф) дедалі частіше застосовують у роботі МВС і спецслужб пострадянських країн.