Келлі репертуарних решіток техніка

Келлі репертуарних решіток техніка (Repertory Grid Technique) — метод вивчення індивідуально-особистісних конструктів, що опосередковують сприймання і самосприймання при аналізі особистісного смислу понять. Запропонований Дж. Келлі в 1955 р. Поняття індивідуальної системи конструктів стосується системи ставлень і установок людини до світу. Згідно з Дж. Келлі, «конструкт можна уявити собі як референтну вісь, основний параметр оцінки... На поведінковому рівні його можна розглядати як відкритий людиною спосіб поведінки...» (Ф. Франселла, Д. Банністер, 1987). Опис конструкта, за Дж. Келлі, найзручніше здійснити в біполярних поняттях, при цьому конструкт стає тим, «чим два чи кілька об'єктів схожі між собою і, отже, відмінні від третього об'єкта або кількох інших об'єктів» (там само, с. 35). Біполярність конструктів дає змогу отримати матрицю взаємозв'язків між ними, що дає змогу провести різні процедури латентного аналізу, який виявляє структуру смислових параметрів, що лежать в основі сприймання цією людиною себе та інших людей, об'єктів і стосунків.

Попри зовнішню подібність деяких процедур, загальну спрямованість на виявлення «особистісних смислів» і належність до методів експериментальної психосемантики, техніка репертуарних решіток Келлі радикально відрізняється від методу семантичного диференціала. У техніці, запропонованій Ч. Осгудом, використовуються задані ззовні конструкти, тоді як техніка репертуарних решіток Келлі спрямована на виявлення «власних», індивідуальних конструктів, що створюються безпосередньо в ході обстеження. На відміну від семантичного диференціала, вибір конструктів та їхніх значень обмежується «діапазоном застосовності». Принцип «діапазону застосовності» є другим (разом із принципом біполярності) фундаментальним принципом техніки репертуарних решіток Келлі, що наголошує на тому, що кожен конструкт може бути застосований до обмеженого набору (репертуару) об'єктів (елементів).

Техніка репертуарно-матричного тестування являє собою реалізацію індивідуально-орієнтованого підходу до суб'єктивного шкалювання. При цьому метою є не стільки порівняння оцінок досліджуваного з нормативними даними, скільки реконструкція індивідуальної системи смислових одиниць, узагальнень, протиставлень, що лежать в основі об'єктивного ставлення до себе і оточення, виявлення унікальних, несхожих на групові, конструктів (принцип індивідуальності). Репертуарно-матричні методики є перспективним напрямом розвитку сучасної психосемантики і психодіагностики. У радянській психології репертуарно-матричні методики були об'єктом широких теоретичних та експериментальних досліджень (П. Н. Козлова, 1975; В. І. Похилько, 1987; В. В. Столін, 1983). Сьогодні такі методики широко поширені в психодіагностичних дослідженнях, чому сприяло широке впровадження комп'ютерів у психологічні дослідження.