Особистісних рис таксономія

Особистісних рис таксономія (від грец. taxis — розташування, лад, порядок і nomos — закон) — теорія класифікації і систематизації складноорганізованих ділянок дійсності (що мають зазвичай ієрархічну будову), якими виступають слова (терміни), що слугують для опису особистості. Для психодіагностики першочергове значення різних таксономій особистісних рис полягає в тому, що вони виступають основою для розроблення валідних і надійних інструментів оцінювання особистості. Таксономічні дослідження особистісних рис, що спираються на думку Френсіса Гальтона про те, що індивідуальні особливості людської поведінки закодовані в словах, набувають лексикологічного характеру. Перші дослідження в галузі лексики рис було здійснено в першій половині минулого століття. Найбільше значення мав перелік рис особистості, складений американськими психологами Олпортом і Одбертом у 1936 р. Це дослідження стало стимулом для подальших праць у галузі таксономії особистісних рис. Одним із найвідоміших досліджень таксономії особистісних рис є те, яке здійснив американський психолог Р. Кеттелл (докладніше див. «Шістнадцять особистісних факторів» опитувальник). Відомі також дослідження нідерландських (Брокен та ін.) і німецьких (Остендорф, Англяйтнер та ін.) психологів. У Росії найвідомішим було дослідження К. К. Платонова, який розробив «карту особистості» (1970), однак групування рис у цій методиці ґрунтувалося на інтуїції автора, а не на об'єктивному аналізі емпіричної інформації. У сучасній російській психології розроблено тезаурус (психосемантичний словник) для понад 2000 термінів особистісних рис російської мови, який може слугувати інструментом для конструювання та інтерпретації результатів особистісних методик (Шмельов О. Г., 2002 та ін.).