«Шістнадцять особистісних факторів» опитувальник

«Шістнадцять особистісних факторів» опитувальник (Sixteen Personality Factor Questionnaire, 16 PF) — опитувальник особистісний. Уперше опублікований Р. Кеттеллом 1950 р., останній перероблений посібник опитувальника «Шістнадцять особистісних факторів» вийшов 1970 р. (Р. Кеттелл зі співавт.).

Призначений для вимірювання 16 факторів особистості та є реалізацією підходу до її дослідження на основі рис. Розроблено дві основні еквівалентні форми опитувальника (A і B, причому A вважається стандартною формою) по 187 запитань у кожній (для обстеження дорослих людей з освітою не нижче 8–9 класів). В обох формах опитувальника по 3 «буферні» запитання і від 10 до 13 запитань, що стосуються кожного з вимірюваних факторів. Обстежуваному пропонують занести в реєстраційний бланк один з варіантів відповіді на запитання: «так», «ні», «не знаю» (або «a», «b», «c»); при цьому його попереджають, щоб відповідей «не знаю» було якомога менше. Отримані результати виражають у шкалі стенів з мінімальним значенням 0 балів, максимальним — 10 і середнім 5,5 бала (див. Оцінки шкальні). Будують «профіль» особистості, при інтерпретації якого керуються ступенем вираженості кожного фактора, особливостями їхньої взаємодії, а також нормативними даними.

Розробляючи опитувальник «Шістнадцять особистісних факторів», Р. Кеттелл спочатку виходив з т. зв. L-даних (life record data), тобто даних, отриманих шляхом реєстрації реальної поведінки людини в повсякденному житті. Виокремлені Г. Олпортом і Г. Одбертом (G. W. Allport, H. S. Odbert, 1936) 4500 слів, що чітко позначають риси особистості та особливості поведінки (на базі словника з 18 000 слів), Р. Кеттелл розбив на синонімічні групи і відібрав у кожній з них по одному слову, що виражає основний смисловий зміст відповідної групи. Це дало змогу скоротити список особистісних рис до 171. Потім кожну з цих характеристик особистості оцінювали експерти з метою вибору найзначущіших. Взаємна кореляція експертних оцінок дала змогу виокремити 36 кореляційних плеяд, усередині яких розташувалися висококорелюючі характеристики. Усі плеяди містили пари членів, що мають значущі негативні кореляції, напр.: веселий — сумний, балакучий — мовчазний тощо. Так було отримано набір із 36 біполярних назв, який розширили до 46 за рахунок включення спеціальних термінів, знайдених у працях інших дослідників. Для всіх біполярних пар було складено робочі визначення. Напр.:

• Емоційний: завжди афектований, збуджений, багато сміється, часто буває сердитий, прояви емоцій відрізняються надмірною виразністю.
• Стабільний: емоційна виразність відсутня, діапазон емоційних проявів малий, зберігає спокій навіть в емоціогенних ситуаціях.

Приклад характеристик фактора C у L-даних:

У результаті факторизації L-даних (див. Факторний аналіз) було отримано від 12 до 15 факторів. Надалі Р. Кеттелл здійснив перехід (зумовлений труднощами експертного оцінювання) до Q-даних (questionnaire data), тобто даних, отриманих за допомогою опитувальників. При цьому збирання Q-даних координувалося з наявними L-даними. Р. Кеттелл створив різні модифікації факторних моделей з різною кількістю факторів, проте найвідомішою є 16-факторна, співвіднесена з опитувальником «Шістнадцять особистісних факторів». Фактори особистості, які діагностує опитувальник, позначають літерами латинського алфавіту, причому літеру «Q» використовують лише для тих факторів, які виокремлено на основі Q-даних. Фактори мають «побутові» та «технічні» назви. Перші являють собою загальнодоступні визначення, орієнтовані на непрофесіоналів. Напр., фактор A — «сердечність, доброта — відособленість, відчуженість». Технічні назви призначені для фахівців і тісно пов'язані з науково встановленим значенням фактора. При цьому часто використовують штучно створені назви: напр., той самий фактор A визначатиметься як «афектотимія — сизотимія». Як побутові, так і технічні назви факторів подають у біполярній формі, чим усувається двозначність у визначенні їхнього змісту. Слід мати на увазі, що визначення кінців осі фактора, як позитивних (+), так і негативних (−), умовне і не має ні етичного, ні психологічного сенсу.

Зазвичай опис кожного фактора в Р. Кеттелла складається з розділів: а) літерний індекс фактора; розроблено також систему універсальної індексації, що містить відомості про принцип виокремлення того чи іншого фактора та його порядковий номер; б) технічна і побутова назва; в) список найзначущіших характеристик у L-даних; г) інтерпретація фактора. Напр., фактор C, виокремлений на основі L- і Q-даних (за В. М. Мельниковим і Л. Т. Ямпольським, 1985, зі скороченнями):

Деякі запитання за фактором C:

• У мене завжди вистачає сил, щоб упоратися з труднощами.
• Мені часто доводилося змінювати плани через стан здоров'я.

Цей фактор характеризує здатність керувати емоціями і настроєм, особливо вміння знайти їм адекватне пояснення і реалістичне вираження.

Високі оцінки виявляються в осіб емоційно зрілих, упевнених у собі, які не піддаються випадковим коливанням настрою. Низькі оцінки бувають у людей, які не здатні контролювати емоції та імпульсивні потяги і виражати їх у соціально прийнятній формі. Зовні це виявляється як поганий емоційний контроль, відсутність почуття відповідальності, ухиляння від реальності.

Повний перелік факторів, вимірюваних опитувальником «Шістнадцять особистісних факторів», такий:

Розглянуті вище фактори — першого порядку. У результаті їхньої подальшої факторизації було виокремлено загальніші фактори другого порядку. Р. Кеттелл неодноразово «видобував» вторинні фактори з кореляцій між первинними. У різних працях автора представлено від 4 до 8 вторинних факторів.

Найважливішими з них є «ексвія — інвія» і «тривожність — пристосованість» (див. Айзенка особистісні опитувальники). Ці фактори описують так:

Робилися спроби отримання факторів третього порядку, проте практичного значення результати не мають (рис. 88).

Підхід Р. Кеттелла до дослідження особистості досить уразливий. Зазначимо лише найслабші «точки». Насамперед це виражений емпіризм, нехтування будь-якими вихідними теоретичними положеннями про зміст і кількість визначуваних рис особистості.

За обраної автором техніки збирання даних нічого не відомо про функціональні зв'язки між змінними; ці зв'язки виражаються лише у вигляді кореляцій — міри ступеня лінійної залежності між змінними. Не вдалося верифікувати і вихідну гіпотезу про ідентичність структурних елементів у факторах, виокремлених на основі L-даних, і тих, які виокремлено на основі Q-даних. Серед факторів, виокремлених з L-даних, виявляються ті, яким немає відповідності у факторах, виокремлених з Q-даних, і навпаки. Винятково низькі інтеркореляції змінних, які нібито характеризують один і той самий фактор, але отримані з різних джерел (L- і Q-дані). Сказане дає змогу зробити висновок, що Р. Кеттелл прийняв факторний аналіз за значно ефективніший інструмент пізнання особистості, ніж він є насправді. Коефіцієнт надійності шкал-факторів опитувальника, визначений шляхом розщеплення, перебуває в межах 0,71–0,91. Коефіцієнт ретестової надійності через двотижневий проміжок — 0,36–0,73. Автор також повідомляє про досить високу валідність опитувальника.

Р. Кеттелл і його співробітники, крім двох основних форм опитувальника (A і B), розробили форми C, D і E. Форми C і D скорочені, по 105 завдань, і призначені для осіб, що мають нижчий рівень освіти. Форму E використовують для обстеження малописьменних (1985 р. опубліковано норми для ув'язнених, культурно непристосованих тощо осіб). Б. Бріан 1987 р. на основі форми E запропонував комп'ютерний (див. Тести комп'ютерні) «Професійно-особистісний звіт» (Vocational Personality Report), призначений для використання в консультаціях з вибору роботи і службах планування для малописьменних. Відомі варіанти опитувальника для дітей і підлітків. Існує спеціальне «патологічне» доповнення до опитувальника «Шістнадцять особистісних факторів», яке складається з 12 клінічних факторів-шкал. Можливе групове обстеження. Опитувальник знайшов досить широке поширення в психодіагностичних дослідженнях пострадянських країн. Однак адаптацію опитувальника не завершено, попри проведену перевірку відповідності зарубіжних і вітчизняних нормативних даних. Аналіз відтворюваності факторів опитувальника на російськомовних вибірках (Ю. М. Забродін зі співавт., 1987) показує, що не можна вважати гомогенними фактори A, C, I, L, M, N, Q1, Q2 (від однієї чверті до однієї третини запитань вітчизняного варіанта опитувальника значуще не корелюють з відповідним фактором). Це вимагає переформулювання запитань (тверджень) або відмови від діагностичних категорій Р. Кеттелла.

1990 р. В. М. Русалов і О. В. Гусєва на основі виокремлених гомогенних шкал запропонували скорочений варіант опитувальника під назвою 8 PF (70 запитань).

Опитувальник Кеттелла користується великою популярністю серед психологів-практиків. Тому ми в статті про нього вирішили відійти від властивого словникам формату викладу і ввести дані, що дають змогу кожному психологові ухвалити рішення про те, наскільки доцільне використання цього опитувальника, яка діагностична цінність отримуваних результатів. З цією метою отримані нами (Л. Ф. Бурлачук і В. Н. Духневич, 1999) результати обстеження спочатку було оцінено за авторськими «ключами» на внутрішню узгодженість за допомогою коефіцієнта альфа Кронбаха (табл. 50). Було використано форму «A» опитувальника 16 PF, обстежено 227 осіб, серед яких 135 жінок і 92 чоловіки, віком від 16 до 51 року. Середній вік — 28 років. Досліджуваними були люди, які проходили добір на різні посади в комерційні організації м. Києва. Усі мали вищу освіту — бухгалтери, комерційні директори, менеджери різного рівня.

Таблиця 50. Дані про внутрішню узгодженість за факторами особистості, виокремленими Кеттеллом

Як видно, значення коефіцієнта Кронбаха незадовільне для більшості факторів. А фактор N узагалі вимірює щось, що не має жодного стосунку до проникливості, розважливості й наївності (якщо вживати побутову назву цього фактора). Лише деякі з факторів, наприклад фактор F (сургенсія — десургенсія) і фактор H пармія — тректія (сміливість — боязкість), надійно вимірюють те, що мають вимірювати. Отже, видно, що низка шкал опитувальника не є гомогенними.

Можна припустити, що це наслідки викривлення смислу завдань при перекладі російською мовою і/або існування відомих культурних відмінностей. Для того щоб виявити, що ж саме стоїть за даними, отримуваними за допомогою 16 PF, ми використали факторний аналіз. Фактори видобували методом головних компонент, оцінювання спільностей проводили після виокремлення факторів. Рішення про кількість факторів ухвалювали на підставі аналізу діаграми власних значень — Scree plot (рис. 89). На графіку осипу (автором якого є Р. Кеттелл) знаходили точку перегину, праворуч від якої, як показали модельні експерименти автора опитувальника, зазвичай розташовані т. зв. «шумові» фактори. Цей критерій дає змогу виокремити значно меншу кількість факторів, ніж використовуваний більшістю користувачів статистичних пакетів метод Кайзера, що ґрунтується на величині власного значення фактора.

Обертання факторів проводили методом Varimax з нормалізацією за Кайзером. Коефіцієнти факторних балів обчислювали методом регресії. Статистичне опрацювання проводили за допомогою програми SPSS для Windows (версія 5.0). Значущими вважали навантаження завдань, які за абсолютною величиною перевищували 0,3. Цю межу було прийнято з таких міркувань: оскільки навантаження являє собою коефіцієнт кореляції завдання і фактора, за цього обсягу вибірки ця величина є значущою і дає змогу пояснити до 10% варіації завдання. Як показує досвід, встановлення вищої межі призводить до різкого падіння узгодженості шкали, особливо при крос-валідизації.

При цьому зауважимо, що невелика кількість наших досліджуваних, звісно, не репрезентує генеральну сукупність. Крім того, ми не проводили дослідження стійкості факторного рішення, отриманого в дослідженні (крос-валідизація). Нарешті, завдання фактора B, а також завдання 1, 2 і 187 було виключено з аналізу. Зазвичай на такому графіку крива має дві точки згину. Для інтерпретації залишають ті фактори, які розміщені перед другим згином кривої. Виходить, що в нашому випадку слід залишити 7 факторів.

Цікаво, що приблизно така сама кількість факторів виявляється в більшості досліджень структури особистісної лексики в різних мовах і сукупностей завдань особистісних опитувальників. Виокремлені фактори було інтерпретовано так.

1. Тривожність — емоційна стабільність.

2. Енергійність, активність — пасивність.

3. Наполегливість, упевненість у собі — покірність, схильність до впливу.

4. Сила «Над-Я» — слабкість «Над-Я». Цей фактор відповідає фактору G Кеттелла.

5. Відособленість — залежність від групи. Цей фактор відповідає фактору Q2 Кеттелла.

6. Раціональність, практичність — мрійливість.

7. Імпульсивність — стриманість, самоконтроль.

Цікавим нам видається той факт, що лише три виокремлені фактори відповідають тим, які виокремив Кеттелл. Це, на наш погляд, свідчить про те, що фактори G, Q3 і Q2 є стійкими конструктами, які подібні в англомовній і російськомовній культурах. Навантаження завдань опитувальника за сімома факторами наведено в табл. 51 (включено навантаження, абсолютне значення яких не менше ніж 0,3).

Таблиця 51. Виокремлені фактори і запитання, що їх визначають

Запитання, що «працюють» на виокремлені фактори, було піддано статистичному опрацюванню з подальшим аналізом отриманих показників внутрішньої узгодженості. Результати наведено в табл. 52.

Таблиця 52. Значення коефіцієнта альфа для виокремлених факторів

Неважко переконатися, що значення коефіцієнта Кронбаха досить великі для виокремлених факторів, а це свідчить про однорідність побудованих шкал. Оскільки не існує формальних способів перевірки гіпотези про рівність нулю коефіцієнта Кронбаха, у своїй роботі ми використовували його лише як дескриптивну міру узгодженості завдань вихідних і отриманих за допомогою факторного аналізу шкал. Нагадаємо, що для шкал опитувальників найхарактерніші значення коефіцієнта Кронбаха в діапазоні 0,6–0,8.

На завершальному етапі дослідження ми розрахували середнє і стандартне відхилення для нових і оригінальних «ключів» (табл. 53, 54).

Таблиця 53. Нормативні дані для вибірки з 227 досліджуваних (нові «ключі»)

Таблиця 54. Нормативні дані для вибірки з 227 досліджуваних (оригінальні «ключі»)

Результати проведеного дослідження дають змогу відповісти на запитання про те, наскільки ми точні у вимірюванні факторів, постульованих Кеттеллом.

Остання, п'ята, редакція опитувальника опублікована 1993 р. (Р. Кеттелл, К. Кеттелл і Е. Кеттелл). Ця редакція існує лише в одній формі, що містить 185 завдань, більшу частину яких відібрано з попередніх форм. Скориговано мову тверджень, деякі з них стали коротшими. Встановлено нові норми (див. Норми тестові) на вибірці з 2500 осіб, що досить повно репрезентують населення США за основними параметрами (стать, раса, вік, освіта). Новацією цієї форми є те, що включено блок з 15 завдань, які утворюють «Шкалу міркування», задуману як експрес-оцінка розумової здатності.

Крім того, нова версія дає змогу провести оцінювання за трьома індексами стилю відповідей — поступливість, вибір відповіді навмання і прагнення подати себе як такого, що має соціально бажані або, навпаки, соціально небажані якості (див. Установки на відповідь). Також є можливість оцінювання 12 додаткових особистісних рис і п'яти факторів «великої п'ятірки» (див. НЕО особистісний опитувальник).

У п'ятій редакції опитувальника надійність по внутрішній узгодженості і ретестова надійність 16 шкал вищі, ніж у раніше опублікованих версіях. Розширено дані про валідність. Однак, як пише А. Анастазі, «проблема відсутності факторної незалежності 16 первинних шкал... зберігається і в його останній редакції», що унеможливлює відтворення факторів іншими дослідниками.