Психодіагностичні ситуації

Психодіагностичні ситуації — ситуації, в яких здійснюється спільна діяльність експериментатора та обстежуваного, метою якої є отримання будь-яких даних про особистість за допомогою психологічних тестів. Психодіагностичні ситуації описувалися і класифікувалися багаторазово. У російськомовній психодіагностичній літературі відомі класифікації, запропоновані А. Г. Шмельовим та співавт. (1987).

В основі першої класифікації лежить критерій використання психодіагностичної інформації. Виокремлено 4 основні типи психодіагностичних ситуацій: 1. Діагностичні дані використовуються фахівцем суміжної галузі для постановки психологічного діагнозу або формулювання адміністративного рішення. Психодіагност не несе відповідальності за діагноз (діагноз у медицині, діагностика на запит суду та ін.). 2. Діагностичні дані використовуються психодіагностом для постановки психологічного діагнозу, але втручання в ситуацію обстежуваного здійснюється фахівцем іншого профілю (напр. діагностика причин низької успішності). 3. Діагностичні дані використовуються психодіагностом для постановки психологічного діагнозу в умовах психологічної консультації. 4. Діагностичні дані використовуються самим обстежуваним (з метою саморозвитку, корекції тощо).

Друга класифікація базується на умовах «добровільності—примусовості» участі в обстеженні, в яких здійснювалося розроблення тесту: 1. Добровільна участь обстежуваних, безкорисливе співробітництво. 2. Участь обстежуваних, яким платять. 3. Використання тесту в умовах запиту обстежуваного про допомогу. 4. Використання тесту в умовах примусового адміністративного обстеження.

Евристичнішою видається класифікація, розроблена В. Н. Дружиніним (1990) у зв'язку із запровадженням поняття екологічної валідності. Він виокремлює 4 варіанти психодіагностичних ситуацій: 1. Добровільна участь в обстеженні, самостійний вибір подальшої поведінки. 2. Примусова участь в обстеженні, самостійний вибір подальшої поведінки. 3. Примусова участь в обстеженні, вибір подальшої поведінки нав'язаний. 4. Добровільна участь в обстеженні, вибір подальшої поведінки нав'язаний.

Відповідно до цих варіантів психодіагностичних ситуацій визначено їхню типологію.

Тип 1. Ситуація добровільної психологічної консультації, напр. з проблем сім'ї та шлюбу. Інший варіант ситуацій цього типу — психологічна професійна консультація школярів, третій — консультування керівників з проблем стилю керівництва і спілкування.

Тип 2. Ситуації професійного добору (за винятком тих випадків, коли добір здійснюється без бажання обстежуваного).

Тип 3. Ситуації масових обстежень, від участі в яких не можна ухилитися.

Тип 4. Безліч ситуацій, що характеризуються високим рівнем соціального контролю за поведінкою обстежуваного, примушуванням його до участі в обстеженні.

Зрозуміло, що в ситуаціях різного типу по-різному виявлятиметься мотив на соціальне схвалення, що, своєю чергою, впливатиме на результати обстеження (див. Установки на відповідь). Не слід вважати, що врахування психодіагностичних ситуацій, яке, безперечно, важливе для психодіагноста, розв'язує проблему ситуаційної мінливості—стійкості властивостей особистості; для її розв'язання необхідний розвиток такого напряму, як психологія ситуацій (див. Валідність екологічна).