Головна / Підручник / Глава 2
Л. Ф. Бурлачук · Психодіагностика

Глава 2. Психодіагностика як наука

За 2-м виданням (2007). Переклад і редакція ВПА, 2026.

Жодна психологічна робота неможлива без встановлення основних принципів цієї науки. Перш ніж приступити до будівництва, треба закласти фундамент.

М. М. Ланге

Фельдшеризм, що настільки розвинувся тепер у науці, тобто відрив технічної виконавської функції дослідження, головно обслуговування апаратів за відомим шаблоном, від наукового мислення, позначається насамперед і в занепаді наукової мови. Власне, це прекрасно знають усі мислячі психологи: у методологічних дослідженнях левову частку забирає термінологічна проблема, що вимагає замість простої довідки складного аналізу.

Л. С. Виготський

У психодіагностиці, як і в будь-якій науці, мають бути визначені її предмет і метод (методи), сфери застосування, основні поняття. Не менш важливим є і питання про те, що вимірюється (оцінюється) за допомогою психодіагностичних методик. За цим питанням стоїть одна з найважливіших і найскладніших проблем психодіагностики — взаємозв’язок психічних властивостей і поведінки. У цій главі ми постараємося розглянути всі ці питання, а також приділити увагу основним етапам діагностичної діяльності психолога і проблемам етики тестування.

2.1 Поняття психодіагностики

Найбільш уживаним терміном, за допомогою якого позначали (і позначають до нинішнього дня) вимірювання індивідуально-психологічних відмінностей, був термін, що з’явився з першими тестами й неодноразово нами використовуваний — «психологічне тестування». Спочатку термін «психологічне тестування» розуміли дуже широко, охоплюючи в себе фактично будь-які вимірювання в психологічній науці. Пізніше, у міру розвитку тестів, сфера психологічного тестування звужується до вимірювання особистісних особливостей і когнітивних здібностей.

Термін «психодіагностика» з’являється в 1921 р. і належить Г. Роршаху, який назвав так процес обстеження за допомогою створеного ним «заснованого на перцепції діагностичного тесту». Однак зміст цього терміна незабаром істотно розширюється. Під психодіагностикою починають розуміти все те, що пов’язано з вимірюванням індивідуальних відмінностей, використовуючи цей термін як синонім психологічного тестування.

Цікава подальша доля цього терміна. Р. Хейс1 (1966) вважає, що він досить швидко набуває особливого значення (ймовірно, цю подію можна датувати другою половиною 1930-х рр., і пов’язана вона з кризою психометричних тестів, що виникала через властиве їм «розкладання особистості досліджуваного на окремі елементи, „функції“»2). Поява власне психодіагностики пов’язана, за Р. Хейсом, зі становленням проєктивного підходу, який у відомому сенсі протистоїть психометричній орієнтації традиційного тестування і спрямований на розкриття цілісної картини особистості.

Виходить так, що за психодіагностикою закріплюється досить велика, але проте обмежена сфера досліджень, пов’язаних із теорією і практикою проєктивного підходу, що характеризується, крім іншого, вельми слабкою піддатливістю традиційним принципам вимірювання (докладніше див. гл. 7).

Таке трактування психодіагностики зберігається і понині. «Психодіагностика після Г. Роршаха — це дослідження особистості обстежуваного його методикою та іншими проєктивними тестами»3. Зауважимо, що віднесення поняття «психодіагностика» до проєктивних методик, як і його використання фактично як еквівалента психологічного тестування (у дещо вільному тлумаченні) найчастіше знаходимо в роботах німецьких і швейцарських психологів (Мейлі, 1961; Хейс, 1966 та ін.).

Досить давно висловлювалася і думка про те, що термін «діагноз» (відповідно психодіагноз) у психології доцільно використовувати тільки для позначення будь-яких розладів, відхилень (Розенцвейг, 1949 та ін.). Такий підхід також відображений у сучасних довідкових виданнях. Достатньо зазирнути в популярний словник WEBSTER: «Психодиагностика — це наука і практика проведення оцінки особистості або діагностування психічних порушень засобами клінічної психології»4. Читач може порівняти це визначення з таким: «Психодіагностика — оцінка психічного стану хворих за допомогою експериментально-психологічних тестів»5.

Тепер про ту позицію, яка є панівною в науковій літературі США і, природно, задає тон усім іншим країнам Заходу. Терміном «психологічне тестування» аж до 1970-х рр. позначали фактично все, що пов’язано з розробленням і застосуванням будь-яких психологічних тестів, причому за відсутності визначення предмета цього напряму досліджень (див. Анастазі, 1982). На підтвердження сказаного згадаємо лише назви деяких найвідоміших посібників 1960–1970-х рр.: «Психологічне тестування» (Anastasi, 1968; Анастазі, 1982, 2001), «Сутність психологічного тестування» — Essentials of Psychological Testing (Cronbach, 1960), «Теорія тестів» — Test Theory (Magnusson, 1967), «Теорія і практика психологічного тестування» — Theory and Practice of Psychological Testing (Freeman, 1963). Пишуться дослідження з історії психологічного тестування (A History of Psychological Testing; DuBois, 1970). Поступово термін «психодіагностика» фактично виводиться з ужитку. Досить сказати, що у виданому 2000 р. восьмитомнику «Енциклопедії психології» (Encyclopedia of Psychology. — APA and Oxford University Press; видано Американською психологічною асоціацією спільно з Оксфордським університетом) немає статті, присвяченої психодіагностиці.

Отже, поняття психодіагностики в сучасній психологічній науці за кордоном:

  • стосується методики Роршаха та інших проєктивних тестів;
  • пов’язується з оцінкою різного роду порушень, відхилень психологічними засобами;
  • іноді використовується як синонім психологічного тестування, що охоплює все те, що пов’язано з розробленням і застосуванням різноманітних інструментів вимірювання індивідуальних відмінностей.

Вищевикладене свідчить, що ми маємо справу з вельми цікавим, незвичним для науки явищем — відсутністю її назви за реального існування. Більш ніж столітній розвиток галузі досліджень, пов’язаних із вимірюванням індивідуально-психологічних відмінностей, фактичне набуття нею статусу самостійної науки не призводить до набуття імені, оскільки не можна вважати таким термін «психологічне тестування», придатний радше для позначення процесу застосування тестів, але не науки. У світлі цього закономірною є і відсутність уваги до предмета й методу.

Перевірте себе5 питань до розділу — з миттєвою перевіркою і збереженням прогресу

Питання для самоперевірки доступні членам ВПА і з доступом до матеріалів сайту.

ЗареєструватисяУвійти

Далі в главі 2

Ви прочитали відкриту частину глави. Повний текст, сучасні примітки редакції ВПА та питання «Перевірте себе» до кожного розділу — для членів ВПА і з доступом до матеріалів сайту.

  • 2.2 Предмет і структура психодіагностики
  • 2.3 Психодіагностика та суміжні напрями досліджень
    • 2.3.1 Психодіагностика та диференціальна психологія
    • 2.3.2 Психодіагностика та психометрія
    • 2.3.3 Психодіагностика і психологічна оцінка
  • 2.4 Психодіагностичний метод та діагностичні підходи
  • 2.5 Тест як основний інструмент психодіагностики
    • 2.5.1 Поняття тесту. Види тестів
    • 2.5.2 Комп’ютеризовані та комп’ютерні тести
    • 2.5.3 Про «об’єктивні» тести особистості
    • 2.5.4 Адаптація зарубіжних тестів
  • 2.6 Психологічний діагноз
  • 2.7 Про діагностику рис особистості і «виміряної індивідуальності»
  • 2.8 Психодіагностичний процес
    • 2.8.1 Етап збирання даних
    • 2.8.2 Етап переробки та інтерпретації
    • 2.8.3 Етап ухвалення рішення
  • 2.9 Етика психодіагностичного обстеження
  • Висновок

Зареєструйтеся — і оберіть доступ до матеріалів сайту або членство у ВПА. Уже маєте обліковий запис — увійдіть.

ЗареєструватисяУвійти

Студентам і викладачам психодіагностики — −50 % після підтвердження статусу: надіслати запит.

Примітки

  1. Прим. ред.: у виданні 2007 р. — «Heis R.» (так само в рос. виданні 2006 р.); виправлено за бібліографічними даними: Heiss R. (Hrsg.) Psychologische Diagnostik // Handbuch der Psychologie. Bd. 6. — Göttingen: Hogrefe, 1964 (пізніші перевидання, зокрема 1971 р.). Ідеться про німецького психолога Роберта Гайса (Robert Heiß, 1903–1974), співавтора тесту кольорових пірамід Пфістера — Гайса; у тексті збережено усталену в перекладі форму «Хейс». ↩

  2. Heiss R. Psychologische Diagnostik: Einführung und Überblick // Handbuch der Psychologie. — Göttingen, 1966; Bd. 6. S. 7–16. ↩

  3. A Supplement to Oxford English Dictionary. — London: Oxford of the Clarendon Press, 1982. P. 880. ↩

  4. Webster’s — Springfield, Massachusetts: G. & C. Merriam Co., 1981. P. 1833. ↩

  5. Енциклопедичний словник медичних термінів. — М.: Радянська енциклопедія, 1983. Т. 2. С. 389. ↩