Раша модель

Раша модель — теоретична модель конструювання психологічних тестів, запропонована Г. Рашем і покладена в основу шкал Раша. Розроблення моделі Раша пов'язане зі спробою створення стандартизованих шкал, нормативні показники яких були б незалежними від конкретної вибірки стандартизації. При цьому Г. Раш (1960) орієнтувався на обґрунтування принципово нового, відмінного від нормативного оцінювання та іпсативного оцінювання підходу до побудови психометричної шкали.

Г. Раш у своїй моделі виходить з того, що кожна людина розв'язує або не розв'язує ту чи іншу тестову задачу з певним ступенем імовірності (див. Трудність завдань тесту, «Завдання—відповідь» залежність). Досліджуваній характеристиці особистості (X) у цій моделі відповідає т. зв. «здатність індивіда», імовірності розв'язання тестової задачі (D) — «трудність завдання». Мета шкалювання за Рашем полягає у вимірюванні характеристики особистості з використанням співвідношення X і D. Оскільки Г. Раш прагнув до створення пропорційних шкал (див. Шкали вимірювальні) з наявністю абсолютної нульової точки вимірювання психологічної якості, то для встановлення відношення X і D може бути обрана будь-яка популяція. Існує можливість перейти від певної емпірично отриманої частоти розв'язання серії задач (відношення Xᵣ/Dᵢ, де r — вимірювана здатність, а i — правильне розв'язання) до оцінки ймовірності розв'язання будь-якої з них. Іншими словами, за допомогою співвіднесення двох порядкових шкал — рангового ряду серії завдань (r) і рангового ряду ймовірностей розв'язання (p) — утворюється пропорційна шкала. Логарифмуванням коефіцієнтів:

lg Xᵣ = xᵣ, lg Dᵢ = dᵢ

можна отримати лінійне адитивне відношення різниці (xᵣ − dᵢ), яке в термінології Г. Раша позначається «Logit». У результаті отримують просте лінійне рівняння для визначення ймовірностей розв'язання задачі певного ступеня трудності. При цьому кількість невідомих xᵣ і dᵢ у системі рівнянь (кожне рівняння відповідає конкретному індивіду) відповідає кількості завдань тесту. Тим самим створюється такий інструмент вимірювань, який дає змогу, виходячи з низки емпірично встановлених відношень, визначати психологічну якість, а іноді й оцінювати ступінь її вираженості щодо «абсолютного нуля» («повна нездатність X» або «нескінченна простота D»).

Таким чином, структурна модель Раша, хоча й виходить з об'єктивної структури вимог, проте незалежна від популяції в тому сенсі, що для своєї побудови не потребує останньої. Шкалювання за трудністю задач (у певному сенсі) завжди передбачає популяцію, яка, однак, безпосередньо не визначає шкалу. Так, імовірність розв'язання, виражена відношенням Xᵣ/Dᵢ, не залежить від того, яка популяція використовується (Г. Вітцлак, 1986).