Іпсативне оцінювання

Іпсативне оцінювання (від лат. ipse — сам) — підхід до оцінювання та інтерпретації вимірюваних тестом показників, що ґрунтується на встановленні їхнього відношення до вираженості інших, пов'язаних з ними. Напр., кожен із діагностованих показників виражається не в абсолютних значеннях, а відносно сили інших.

Іпсативне оцінювання є альтернативною формою щодо нормативного оцінювання, при якому індивідуальний показник зіставляється зі статистичними значеннями нормативної вибірки.

Значення і переваги іпсативного оцінювання (особистісного) можна проілюструвати таким прикладом. Якщо вважати, що добровільна витрата часу і грошей на певну діяльність відображає міру мотивації суб'єкта до цієї діяльності, то при нормативному оцінюванні таке вимірювання значною мірою зводиться нанівець індивідуальними відмінностями досліджуваних (різний рівень здібностей, наявність вільного часу і грошей). Так, якщо багата людина витрачає 400 фунтів на купівлю флейти, це явно вказує на менший інтерес до гри на цьому інструменті, ніж у студента консерваторії, який робить те саме (П. Клайн, 1994). Для того щоб позбутися подібного джерела помилок, показник іпсатизується, тобто мірою мотивації досліджуваного до цієї діяльності стає відхилення від середнього значення витрат часу і грошей у нього ж, але при здійсненні інших видів діяльності. Іпсативне оцінювання може спиратися і на нормативні оцінки, що має місце в тому разі, коли зіставляється кілька шкальних оцінок в одного і того самого досліджуваного (див. Оцінки профільні). Одним із найвідоміших особистісних опитувальників, що ґрунтуються на іпсативному оцінюванні, є список особистісних переваг Едвардса (див. також Q-класифікація).