Шкали вимірювальні

Шкали вимірювальні (лат. scala — драбина) — форма фіксації сукупності ознак досліджуваного об'єкта з упорядкуванням їх у певну числову систему. Шкали вимірювальні являють собою метричні системи, що моделюють досліджуваний феномен шляхом заміни прямих позначень досліджуваних об'єктів числовими значеннями та відображення пропорцій континуального складу елементів об'єкта у відповідних числах. Кожному елементу сукупності проявів властивостей досліджуваного об'єкта відповідає певний бал або шкальний індекс, що кількісно встановлює положення спостережуваної одиниці на шкалі, яка охоплює всю сукупність або її частину, суттєву з погляду завдань дослідження. Операцію впорядкування вихідних емпіричних даних у шкальні називають шкалюванням.

Шкали вимірювальні є головним засобом збирання та аналізу статистичного матеріалу як у прикладних, так і в теоретичних дослідженнях. Вони різняться залежно від характеру функції, що лежить в основі їхньої побудови. Такою функцією може бути порівняння за ознакою спадання або зростання, ранжування, оцінювання інтенсивності ознаки або оцінювання пропорційних відношень між ознаками.

Найзагальнішу класифікацію шкал вимірювальних запропонував С. Стівенс. В її основу покладено ознаку метричної детермінованості. Згідно з цією ознакою шкали поділяють на метричні (інтервальні та шкали відношень) і неметричні (номінативні, шкали порядку).

Номінативні шкали (шкали найменувань) встановлюють відповідність ознаки тому чи іншому класу. Об'єкти об'єднують у класи на підставі якоїсь спільної властивості (класи еквівалентності) або символу (позначення). Не обов'язково, щоб між виявленими класами існував внутрішній взаємозв'язок. Сама назва «шкала найменувань» вказує на те, що значення за шкалою відіграють роль лише назв класів.

Одним з поширених видів номінативної шкали є класифікація об'єктів на дві групи за принципом «A — не-A» (альтернативні ознаки в дихотомічній шкалі найменувань).

Конкретними прикладами застосування такої шкали є оцінювання відповіді досліджуваного на пункт опитувальника у вигляді ствердження або заперечення, відповідність або невідповідність отриманого виду відповіді «ключу» (коду) вимірюваної властивості (див. Опитувальники особистісні).

Прикладом оцінювання в номінативній шкалі можуть слугувати класифікація розв'язків тестової задачі або пункт опитувальника із задачею закритого типу (див. Завдання закритого типу).

• З названих міст найпівнічніше розташоване місто… а) Чернігів, б) Шостка, в) Київ, г) Ніжин, д) Черкаси.
• Протилежністю значення «великодушний» є… а) марнотратний, б) упертий, в) малодушний, г) скупий, д) щедрий.

Іншим найпростішим різновидом номінативної шкали є перелік або набір певних ознак, що групуються при збиранні інформації або її опрацюванні.

• Ви волієте проводити дозвілля… а) з товаришами і приятелями, б) на лоні природи, в) у заняттях спортом, г) у колі сім'ї тощо.

Розподіл ознак у класах шкали найменувань можна охарактеризувати шляхом визначення абсолютних і відносних частот трапляння, можливе також визначення модальних і центральних значень у класах. Оцінювання статистичного зв'язку між групами ознак можливе за допомогою аналізу кореляції (див. Кореляція якісних ознак). Якщо один з рядів змінних подано в дихотомічній шкалі найменувань, а інший — у будь-якій іншій (інтервальній, відношень або порядковій), то застосовують коефіцієнти кореляції бісеріальної. Змінні в дихотомічній шкалі можуть розподілятися за нормальним законом або інакше. Залежно від цього вибирають спосіб розрахунку коефіцієнтів кореляції. У строгому сенсі номінативна шкала не є шкалою вимірювання. Вона допускає лише операцію рівності та нерівності і більш або менш диференційовану класифікацію ознак. Водночас у психологічних дослідженнях і психологічній діагностиці цей вид шкал вимірювальних має досить велике значення, особливо при фіксації якісної інформації (напр. даних проективних методик, при збиранні психологічного анамнезу тощо).

Порядкові шкали (ординальні) призначені для розчленування сукупності ознак на елементи, пов'язані відношенням «більше — менше», і допускають віднесення змінних до груп, упорядкованих (ранжованих) одна щодо одної, які становлять певну системну єдність. Порядкові шкали дають змогу оцінити ступінь вираженості ознаки. Вони містять не менше трьох класів з установленою послідовністю, що не допускає перестановки. Так, між двома показниками об'єктів A і B, які мають ознаку X, можливі три види відношень: X(A) = X(B); X(A) < X(B); X(A) > X(B). Якщо є три об'єкти A, B, C і між ними встановлено відношення X(A) < X(B), X(B) < X(C), то з цього випливає, що X(A) < X(C). При цьому значення різниць між ознаками не встановлюють (шкала неметрична, одиниці вимірювання відсутні). Упорядкування ознак в ординальній шкалі може бути уніполярним (при визначенні класів виходять зі ступеня вираженості вимірюваної властивості) і біполярним (в основі поділу лежить ранг ступеня наближення до одного з протилежних полюсів властивості). Як приклад уніполярного впорядкування можна навести шкалу оцінювання якостей уваги: дуже стійка / стійка / лабільна / розсіяна. Прикладом оцінювання за біполярним принципом може слугувати ідентифікація вираженості властивостей між полярними антонімічними характеристиками властивостей особистісних проявів (див. Семантичний диференціал):

• Урівноважений — Нестабільний
• Товариський — Замкнений
• Рухливий — Повільний

Порядкові шкали належать до поширених у психологічній діагностиці. Як один з практичних прийомів оцінювання результатів досліджуваного за порядковою шкалою можна навести модифікацію тесту Равена прогресивні матриці, у якій кожна відповідь містить три варіанти, що послідовно наближаються до правильного. Варіантом застосування порядкової шкали може бути закрита диференційована відповідь на пункт опитувальника.

• Буває, що я ніяк не можу ухвалити якесь остаточне рішення і втрачаю можливість зробити щось своєчасно…

1. Повністю згоден.

2. Мабуть, можу погодитися.

3. Не впевнений.

4. Скоріше не згоден.

5. Зовсім не згоден.

Порядкова шкала допускає операції рівності — нерівності та порівняння за інтенсивністю. Порівняно зі шкалою найменувань тут можливі визначення медіани розподілу, використання коефіцієнтів кореляції рангової і спряженості (див. Кореляція якісних ознак).

Шкала інтервалів належить до метричних шкал, у яких елементи впорядковано не лише за принципом вираженості вимірюваної ознаки, а й на основі ранжування ознак за розміром, що виражається інтервалами між числами, приписуваними ступеню вираженості вимірюваної ознаки. У шкалі інтервалів нульову точку відліку можна встановлювати довільно, а величини одиниць і напрям відліку можуть визначатися за обираними константами.

До розряду шкали інтервалів належать шкали IQ-показника стандартного, T-балів, процентилів та ін. (див. Стандартизація, Оцінки шкальні).

Шкалювання в інтервальній шкалі становить основу психометричних вимірювань.

У шкалах відношень (пропорційних) числові значення присвоюють об'єктам так, щоб між числами та об'єктами дотримувалася пропорційність. Початок відліку в такій шкалі фіксований. Шкала передбачає операції рівності — нерівності, більше — менше, рівності інтервалів і рівності відношень. Прикладом використання такої шкали в психологічних вимірюваннях може слугувати шкала порогів абсолютної чутливості аналізатора.

Поряд з поділом шкал на метричні та неметричні існує класифікація за ознакою форми фіксації емпіричних даних, а саме: шкали вербальні, шкали числові і шкали графічні.

У психологічній діагностиці важливим практичним питанням є оцінювання надійності, одновимірності та обґрунтованості шкал вимірювальних. Надійність шкали визначають на основі аналізу стійкості повторних вимірювань. Під валідністю розуміють обґрунтування гіпотези про придатність цієї шкали для вимірювання критеріальної якості, про повноту її відображення і технічну відповідність самої процедури шкалювання. Під одновимірністю, або співмірністю, шкали розуміють зіставність шкальованих параметрів, відсутність їхніх зсувів або пропорційність між позитивними і негативними полюсами шкали, рівність інтервалів шкали або симетричність різних позицій.