Роршаха тест

Роршаха тест (Rorschach Test) — проективна методика дослідження особистості. Створений Г. Роршахом 1921 р.

Роршаха тест за своєю популярністю в психодіагностичних дослідженнях особистості посідає провідне місце серед інших проективних методик (бібліографія налічує близько 11 000 праць). Стимульний матеріал Роршаха тесту складається з 10 стандартних таблиць із чорно-білими та кольоровими симетричними аморфними (слабоструктурованими) зображеннями (т. зв. «плями» Роршаха) (рис. 67, 68).

Обстежуваному пропонують відповісти на запитання про те, на що, на його думку, схоже кожне зображення. Ведеться дослівний запис усіх висловлювань обстежуваного, враховуються час від моменту пред'явлення таблиці до початку відповіді, положення, в якому розглядається зображення, а також будь-які особливості поведінки. Завершується обстеження опитуванням, яке здійснює експериментатор за певною схемою (уточнення деталей зображення, за якими виникли асоціації, тощо).

Іноді додатково застосовується процедура «визначення меж», суть якої полягає в прямому «закликанні» обстежуваного до певних реакцій-відповідей. Кожна відповідь формалізується за допомогою спеціально розробленої системи символів за такими 5 рахунковими категоріями:

1) локалізація (вибір для відповіді всього зображення або його окремих деталей); 2) детермінанти (для формування відповіді можуть бути використані форма зображення, колір, форма разом із кольором тощо); 3) рівень форми (оцінка того, наскільки адекватно форму зображення відображено у відповіді, при цьому як критерій використовуються інтерпретації, що трапляються найчастіше); 4) зміст (відповідь може стосуватися людей, тварин, неживих предметів тощо); 5) оригінальність — популярність (оригінальними вважаються дуже рідкісні відповіді, а популярними ті, що трапляються не менше ніж у 30% обстежуваних).

Ці рахункові категорії мають детально розроблені класифікації та інтерпретативні характеристики. Зазвичай вивчаються «сумарні оцінки», тобто суми однотипних оцінок, відношення між ними. Сукупність усіх отриманих відношень дає змогу створити єдину й унікальну структуру взаємопов'язаних особливостей особистості. Основним теоретичним припущенням Г. Роршаха є те, що активність індивіда визначається як внутрішніми, так і зовнішніми спонуканнями. Відповідно до такого розуміння причин активності (в якій особистість виражається тим виразніше, чим менш стереотипні стимули, що її викликають), автор Роршаха тесту вводить поняття інтроверсії та екстраверсії, що відповідають сукупності певних рис, пов'язаних із переважним видом активності. Екстраверсивний тип — це такий тип особистості, який переважно зумовлює свою поведінку причинами, що лежать поза його «Я», а інтровертований будує свою діяльність, виходячи з внутрішніх, притаманних його «Я» інтенцій. Тут слід зауважити, що зміст роршахівських понять екстраверсії та інтроверсії не повністю збігається з тим, що мають на увазі інші психологи, які використовували їх у своїх працях (напр. К. Юнг, Г. Айзенк та ін.). Співвідношенням між параметрами інтроверсії та екстраверсії визначається «тип переживання» — найважливіший показник Роршаха тесту. Тип переживання вказує на те, «як», а не «що» переживає індивід, як він взаємодіє з оточенням. Крім установлення загальної спрямованості особистості («тип переживання»), Роршаха тест дає змогу отримати діагностичні дані про ступінь реалістичності сприймання дійсності, емоційне ставлення до навколишнього світу, тенденцію до занепокоєння, тривожності, що гальмує або стимулює активність індивіда (Л. Ф. Бурлачук, 1979). Діагностичні показники Роршаха тесту не мають строго однозначного психологічного значення. Однозначність досягається безпосереднім контактом з обстежуваним, його поглибленим вивченням. Диференційно-діагностичне значення даних, отримуваних при використанні Роршаха тесту, тим визначеніше, чим більша сукупність показників, що стосуються конкретного завдання, вивчається. Попри те що й донині немає завершеної теорії, яка пов'язувала б особливості інтерпретації стимулів з особистісними характеристиками, валідність Роршаха тесту доведено численними дослідженнями. Спеціальними дослідженнями 80–90-х рр. підтверджено й високу надійність ретестову як окремих груп показників тесту, так і методики загалом (Дж. Екснер, 1980, 1986 та ін.).

Розвиток Роршаха тесту привів до появи 6 найвідоміших у світовій психодіагностичній практиці схем аналізу отриманих результатів, які мають як формальні, так і інтерпретативні відмінності. Відомі тести «чорнильних плям», розроблені за зразком Роршаха тесту, його модифікації для проведення групового обстеження.

У радянській психології Роршаха тест використовувався переважно в клініко-психологічних дослідженнях особистості (Л. Ф. Бурлачук, 1979; І. Г. Беспалько, 1983 та ін.). Велася значна робота зі стандартизації тесту (Б. І. Білий, 1982; І. Г. Беспалько, 1983), яка згодом не отримала подальшого розвитку. У працях радянських психологів результати, отримувані за допомогою Роршаха тесту, аналізувалися не лише на особистісному рівні, а й на рівні більш елементарному — перцептивному. Донині сфера використання тесту в пострадянських країнах досить вузька, професійна робота з Роршаха тестом усе ще залишається справою незначної кількості фахівців-психологів.