Сегена дошка форм

Сегена дошка форм (Seguin Form Board) — методика дослідження рівня розумового розвитку дітей. Належить до групи практичних тестів. Запропонована Е. Сегеном 1866 р.

Матеріал методики містить 5 дощок з урізаними в них фігурами (рис. 72).

У дошку № 1 урізано 10 різних цілісних фігур, у дошку № 2 — 2 фігури, кожна з яких складається з двох частин, у дошку № 3 — 2 фігури, що складаються відповідно з чотирьох і шести частин, у дошку № 4 — 5 фігур, що складаються з двох або трьох частин, у дошку № 5 — 4 фігури, що складаються з двох або чотирьох частин. Досліджуваному пропонують уважно розглянути дошку (протягом 10 с), після чого дошку перевертають, фігурки або деталі, що випали зі своїх гнізд, перемішують. Досліджуваного просять покласти всі фігури на попереднє місце. Час виконання хронометрується. Процедура послідовно повторюється з кожною з решти чотирьох дощок. Особливості дій досліджуваного, його реакції, висловлювання, характер окремих спроб відновлення фігур і помилки фіксуються в протоколі обстеження. Якщо досліджуваний не справляється із завданням, експериментатор надає допомогу організувального або стимулювального характеру. Надалі за безуспішних спроб експериментатор може вдатися до підказок — спочатку словами (вказівка на помилку, рекомендація змінити спосіб розв'язання, вкласти ту чи іншу деталь), а потім діями, тобто вкладанням якоїсь деталі. Кожен вид допомоги надається через певні проміжки часу (напр., 1 хв), щоб можна було спостерігати за діями досліджуваного після надання допомоги.

Цінність методики полягає в тому, що вона гранично проста, може бути застосована навіть для дослідження дітей дошкільного віку, починаючи з двох років. Тест може бути використаний під час обстеження дітей із затримкою розвитку як органічного, так і невротичного генезу. Діти сприймають заняття з дошками як гру і охоче виконують запропоновані завдання. Тест Сегена дошка форм віддавна широко використовується в діагностиці розумового розвитку дітей-олігофренів, диференційній діагностиці затримки розумового розвитку і порушень, пов'язаних з органічним ураженням центральної нервової системи.

У СРСР методика була поширена в клінічній психодіагностиці та практиці психолого-педагогічної експертизи (Шиварєв Н. А., 1970 та ін.).