Тести практичні

Тести практичні — тип тестів, у яких матеріал тестових задач подано невербальними завданнями.

Задачі тестів практичних можуть бути подані в наочній формі (напр., складання фігур, геометричні аналогії тощо) (див. Мейлі інтелекту аналітичний тест), поширені завдання на доповнення зображення (див. Векслера інтелекту вимірювання шкали). Завдання тесту в практичній формі можуть моделювати конкретні трудові операції (див. субтести XI і XII Загальних здібностей батареї тестів), вимагати від досліджуваного виконання певних дій за зразком (складання зображення з кубиків, перемальовування); поширеними є і задачі пошуку закономірностей з наочним розв'язанням (див. Равена прогресивні матриці). Тести практичні зменшують вплив мовних і культурних відмінностей на результат обстеження (див. Культурно-вільний інтелекту тест). Виконання завдання в невербальній формі полегшує також процедуру обстеження досліджуваних із порушенням мовлення, слуху, осіб, які не мають освіти. Практичні завдання виявилися зручними під час проведення масових тестових досліджень (напр., відомі армійські тести «Альфа» і «Бета»). Тести практичні дуже поширені серед методик професійної психодіагностики (дослідження моторики, досягнень в опануванні трудових операцій, оцінка особливостей просторового і комбінаторного мислення тощо). Багато психофізіологічних діагностичних методик за характером завдань також можна зарахувати до тестів практичних.

Приклади деяких варіантів невербальних завдань наведено на рис. 79, 80, 81.

Альтернативним щодо тестів практичних видом психодіагностичних методик є тести вербальні, хоча їх протиставлення має дещо умовний характер. Про це, зокрема, свідчать і високі показники кореляції між невербальними і вербальними субтестами в деяких тестах інтелекту (див. Векслера інтелекту вимірювання шкали). У типових завданнях тестів практичних можуть бути присутні й вербальні елементи (інструкція, відповідь досліджуваного).