Шкала вербальна

Шкала вербальна — форма фіксації даних у шкалах вимірювальних, що спирається на набір суджень про наявність або ступінь вираженості досліджуваної ознаки. Такі судження можуть бути подані у вигляді полярних визначень (згорнута шкала вербальна), напр.: лабільність — ригідність; активність — пасивність; товариськість — замкненість (див. Семантичний диференціал).

Розгорнута шкала вербальна містить визначення ступеня вираженості ознак, напр.: результат операції — відмінний (добрий), задовільний (слабкозадовільний), незадовільний. Іншим прикладом може слугувати шкалювання відповіді на пункт опитувальника:

• Обведіть кружечком номер відповіді, яка найбільшою мірою відповідає Вашій думці.
• Багато хто готовий вчинити непривабливий вчинок, якщо впевнений, що на нього не чекає відповідальність.

1. Цілком збігається з моєю думкою.

2. Загалом згоден із цим судженням.

3. Не знаю.

4. Навряд чи з цим можна погодитися.

5. Зовсім не згоден.

Шкали вербальні можуть бути монополярними і біполярними (див. Шкали вимірювальні).

Критерії шкали вербальної не завжди однозначно інтерпретують досліджувані, які належать навіть до груп, подібних за віковими, статевими, соціокультурними та іншими ознаками. Така невизначеність розуміння і тлумачення ускладнює застосування шкали вербальної як точного психометричного інструменту.

Результати шкали вербальної нестійкі в часі, тому в чистому вигляді такі шкали застосовують рідко. Психологічні закономірності, що діють при використанні шкали вербальної, аналогічні тим, що виявляються при відповіді на запитання опитувальника особистісного. Недоліки шкали вербальної можна зменшити за рахунок використання певних прийомів оптимальної побудови пунктів шкали, а саме:

1. Необхідність узгодження суджень з особливостями об'єкта. Напр., оцінюючи пам'ять, краще користуватися поняттями «добра — погана» або «високий рівень розвитку — низький рівень розвитку», ніж «сильна — слабка», «висока розвиненість — низька розвиненість».

2. Чіткість вербальних позначень шкал (полюсів і проміжних градацій); якомога менше неточності, розпливчастості, двозначності в судженнях і поняттях. Напр.: «сильний — слабкий» краще, ніж «дуже сильний — дуже слабкий» або «значний — незначний».

3. Вербальні позначення не повинні перетинатися, щоб в одному понятті не містилася частина іншого.

4. Вербальні позначення не повинні містити оцінок, напр.: «дуже відомий — маловідомий».

5. Вербальні позначення мають чітко вказувати на одну ознаку, а не на низку властивостей об'єкта. Напр., невдалою є шкала з полюсами: «бажання вчитися — небажання вчитися». Краще розбити її на кілька однозначних шкал: «інтерес до навчання, працелюбність в опануванні предметів, успішність навчання».

Для шкали вербальної бажана невелика довжина (від двох до дев'яти градацій-суджень).