Адаптація тесту

Адаптація тесту (лат. adaptatio — пристосування) — комплекс заходів, що забезпечують адекватність тесту новим умовам його застосування. У вітчизняній психодіагностиці особливої актуальності набуває адаптація зарубіжних тестів.

Можна виокремити такі основні етапи адаптації тесту: - аналіз вихідних теоретичних положень автора тесту; - переклад тесту та інструкцій до нього мовою користувача, що завершується експертною оцінкою відповідності оригіналу; - перевірка валідності та надійності тесту, яка здійснюється відповідно до психометричних вимог; - стандартизація тесту на відповідних вибірках.

Особливі проблеми виникають у зв'язку з адаптацією різних видів опитувальників, а також вербальних субтестів, що входять до складу тестів інтелекту. Основні перешкоди для дослідника пов'язані з мовними та соціокультурними відмінностями між народами різних країн.

Лінгвістичний аспект адаптації тесту означає пристосування його лексики та граматики до вікової та освітньої структури контингентів населення, які планується обстежувати, урахування конотативного значення мовних одиниць і категорій. Не менші складнощі пов'язані із соціокультурними відмінностями. Для особливостей культури того суспільства, в якому створювався тест, що відображаються в мові, важко, а часом і неможливо знайти еквіваленти в іншій культурі.

Повна емпірична адаптація тесту в багатьох випадках не поступається за складністю розробленню оригінальної методики. За останні десятиліття було запропоновано велику кількість різних технік перекладу тестів і перевірки їхньої точності (табл. 1).

Таблиця 1. Техніки перекладу та способи перевірки їхньої адекватності (за S. Scarpati, 2003)

Техніки перекладу

• Переклад / зворотний переклад. Опис: незалежний прямий і зворотний переклад; переклад вважається точним, якщо його зворотний переклад ідентичний текстові оригіналу. Переваги: застосовується навіть тоді, коли дослідник, який перекладає, не знає специфічних особливостей мови та культури. Недоліки: з'являється неприродна мова; не визначаються ділянки тесту, в яких, можливо, потрібна його адаптація.
• Децентрація. Опис: слова й поняття, специфічні для певної мови або культури, вилучаються. Переваги: ефективний інструмент виявлення відмінностей; усуваються зумовлені культурою особливі мовні форми. Недоліки: якщо культури різні, то суть спільних завдань (запитань) може неповно, бідно відображати використовувані конструкти.
• Конвергентний підхід. Опис: кожен дослідник проєктує інструмент для своєї культури; усі інструменти перекладаються і всюди перевіряються. Переваги: може забезпечувати глибоке проникнення в сутність відмінностей. Недоліки: складність здійснення.
• Комісійний підхід. Опис: переклад готують люди з різним досвідом роботи або різною культурною належністю. Переваги: синергія досягається поєднанням різних видів культурного, лінгвістичного та/або психометричного досвіду. Недоліки: складність здійснення; дуже важливі психологічні чинники, наприклад позиція перекладача в групі.

Заходи, що здійснюються для перевірки правильності перекладу

• Робота з білінгвами. Опис: робота білінгвів з оригінальним і перекладеним інструментом. Переваги: контроль за відмінностями найоптимальніший, оскільки використовуються обидві мовні версії тесту. Недоліки: непрактичність у багатомовних проєктах; білінгви — не випадкова вибірка з популяції (потенційно низька зовнішня валідність тесту).
• Робота з монолінгвами. Опис: робота монолінгвів з оригінальним і перекладеним інструментом відповідно до їхніх культур. Переваги: дуже легко здійснюється. Недоліки: вибірки можуть мати відмінності, зумовлені, наприклад, віком або освітою.
• Випадкові проби. Опис: нестандартне проведення перекладеної версії шляхом опитування учасників, які мають пояснювати свої відповіді. Переваги: перевірка подібності завдань тесту і того, як їх інтерпретують; корисні на пілотному етапі проєкту. Недоліки: зазвичай недоступні порівняльні дані; неформальна перевірка.
• Паралельна сліпа техніка. Опис: готуються незалежні переклади, які потім порівнюються. Переваги: легко здійсненна. Недоліки: не виявляє недоцільності окремих завдань або змістових особливостей тесту.
• Суддівські процедури. Опис: визначення джерел культурних або лінгвістичних відмінностей шляхом звернення до експертів у галузі лінгвістики та/або культури. Переваги: висока зовнішня валідність; оптимальне використання культурного досвіду; не потребує збирання численних даних. Недоліки: потребує встановлення міжоцінювальної надійності; висновки суддів можуть бути неточними.

Процедури post hoc, призначені для визначення точності перекладу

• Статистичні процедури. Опис: використання екстенсивних наборів інструментів для оцінювання еквівалентності. Переваги: досягається повна відповідність тестів; можуть і повинні поєднуватися з іншими підходами. Недоліки: для здійснення низки статистичних процедур потрібні дуже великі вибірки; статистичні процедури пропонується поєднувати з деякими видами спеціального проєктування (наприклад, з роботою з білінгвами).

У 60–70-х рр. адаптацію тесту в нашій країні розуміли спрощено, її нерідко зводили до перекладу тієї чи іншої зарубіжної методики, у кращому разі обмежуючись побудовою нормативного розподілу тестових показників. Теоретичні концепції авторів тестів не аналізували, дані про їхню надійність і валідність приймали за істинні. Згодом, у 80-ті рр., питання адаптації різних зарубіжних тестів дедалі частіше стають предметом обговорення радянських психологів, а пізніше — психологів пострадянських країн. Розробляються відповідні рекомендації (Ю. Л. Ханін, 1985; А. Г. Шмельов і В. І. Похилько, 1985; Ю. М. Забродін зі співавт., 1987; Л. Ф. Бурлачук, 1993 та ін.). Вимоги, що висуваються до адаптації тесту, передбачають високу професійну культуру психолога, широке використання спеціальних технічних прийомів, зокрема на основі сучасної обчислювальної техніки.