«Вивчення монотоностійкості особистості» (ВМО)

«Вивчення монотоностійкості особистості» (ВМО; рос. ИМУЛ) — особистісний опитувальник. Запропонований М. П. Фетіскіним у 1991 р. Призначений для діагностики особистісної монотоностійкості. Опитувальник складається з 40 тверджень, 7 з яких призначені для визначення щирості відповідей (див. Шкали контрольні), а решта входять до складу таких шкал.

Шкала сензитивності до монотонного чинника. Ця шкала відображає наявний і ретроспективний досвід, необхідний для оцінювання зусиль, що їх витрачає індивід при одноманітній діяльності, ступеня її переносимості, емоційної реактивності на вплив монотонності, швидкості втрати інтересу до однотипних завдань. Напр.: «Зазвичай я без особливих зусиль можу довго виконувати одні й ті самі операції».

Шкала діяльнісного цілепокладання. Містить перелік домінантних цілей, орієнтованих на високу трудову результативність, уникання монотонної діяльності, компенсацію несприятливого впливу монотонної праці творчою залученістю, або відсутність позитивних цілей узагалі. Напр.: «Я нерідко шукаю привід, щоб ухилитися від тривалої одноманітної діяльності».

Шкала діяльнісної переваги. Спрямована на вивчення вподобань, схильності індивіда до таких особливостей трудової діяльності, як: звичність — новизна; мало- — багатоопераційність; репродуктивність — творчість; однотипність — різноманітність. Напр.: «Обираючи завдання, я більше віддаю перевагу маловідомій, а не добре знайомій мені роботі».

Шкала емоційних станів. Спрямована на виявлення емоційних станів індивіда в процесі виконання монотонної діяльності. Стани диференціюються на позитивні, нейтральні, пасивно-негативні за типом перебігу монотонії або активно-негативні за типом перебігу психічного пересичення. Переважання одного з емоційних симптомокомплексів слугує показником більшої чи меншої монотоностійкості. Напр.: «Коли я займаюся однотипною роботою, у мене, як правило, рівний, приємний настрій».

Шкала потреби в діяльнісній різноманітності. Визначаються такі показники життєдіяльності особистості, як частота і ступінь вираженості потреби в різноманітності, ставлення до зміни робочих місць і операцій, ставлення до перебудови трудових завдань. Напр.: «Майже будь-який перехід до нових умов роботи чи життя здається мені дуже важким».

Шкала особистісної мотивації. Включено такі мотиви: новизна, звикання до монотонної діяльності, самореалізація особистості, діяльнісна визначеність. Напр.: «Однотипна робота приваблює мене тим, що дає змогу показати багато моїх переваг».

Шкала діяльнісної ефективності. Призначена для визначення низки показників виробничої діяльності — темпу роботи, його рівномірності, якості праці, а також активності та ініціативності. Напр.: «Під час однотипної роботи в мене часто виникає бажання зробити паузу, розрядитися».

Кожна відповідь досліджуваного, що збігається з «ключем», оцінюється в 1 бал. Сумарна оцінка балів є показником монотоностійкості, при цьому що він вищий, то більш виражена монотоностійкість. При інтерпретації результатів автор вважає за можливе обмежитися характеристикою трьох рівнів монотоностійкості: низький (підвищена чутливість до монотонного чинника), середній (невисока чутливість до впливу монотонності) і високий (низька чутливість до одноманітної роботи).

Розробляючи «Вивчення монотоностійкості особистості», автор виходив з розуміння монотонії як неспецифічного стану, зумовленого негативними змінами в спрямованості особистості, що супроводжується тяжким переживанням одноманітності у формі апатії та нудьги з подальшим зниженням соціальної, психофізіологічної та трудової активності індивіда. Виконання монотонної діяльності передбачає, на думку автора, виникнення поряд із монотонією стану психічного пересичення. Цей стан характеризується як емоційний, що виникає на тлі вкрай негативного ставлення до одноманітної роботи і виявляється в нездоланному прагненні перервати її, у високій психофізіологічній напруженості, різкому зниженні ефективності праці.

Отже, особливості як монотонії, так і психічного пересичення було закладено в конструювання «Вивчення монотоностійкості особистості».

Автор повідомляє про досить високу валідність і надійність опитувальника.

Нормативні дані ґрунтуються на обстеженні 560 осіб, дані про стать, вік і професію яких не повідомляються (апробацію опитувальника проводили на 600 робітниках різних спеціальностей і 460 учнях професійно-технічних училищ).