Шкали контрольні

Шкали контрольні — допоміжні діагностичні засоби, що дають змогу оцінити достовірність інформації, отримуваної за допомогою тих чи інших психодіагностичних методик.

Найширше шкали контрольні застосовують в опитувальниках особистісних.

Недостовірність діагностичних даних, отриманих у результаті обстеження, можна виявити, спираючись на аналіз різного роду спеціальних показників. Як приклад можна навести комплекс шкал контрольних Міннесотського багатоаспектного особистісного опитувальника, що містить чотири спеціалізовані шкали.

1. Шкала «?» враховує кількість пунктів опитувальника, залишених досліджуваним без відповіді. Перевищення певної критичної кількості таких незаповнених пунктів є підставою для судження про недостатню мотивованість досліджуваного на обстеження, можливий низький культурний рівень і недостатнє розуміння змісту формулювань пунктів опитувальника. З урахуванням даних шкали «?» оцінюють достовірність і діагностичну цінність результату обстеження.

2. Шкала «L» — один з найпоширеніших типів шкал контрольних. Спрямована на оцінювання тенденції досліджуваного до соціально позитивних відповідей. До змісту пунктів шкали включено запитання, що передбачають однозначну відповідь у ситуації, яка відображає життєво реальну поведінку, що зовні може видатися засуджуваною суворою мораллю. Досліджуваний, який бажає показати себе в максимально вигідному світлі, може відповідати на запитання не відповідно до справжніх поведінкових проявів або якостей, а відображати своє уявлення про «потрібні» (з погляду моральних норм або зразків «здорової» чи високо цінованої оточенням особистості) реакції, риси характеру, вимоги культури поведінки, установки тощо. У тому разі, якщо значення оцінок за шкалою «L» перевищують критичні, вважають, що досліджуваний вирізняється установкою на відповіді «не так, як є», а «як має сподобатися» або «як буде правильно». Шкали, подібні до «L», поряд з методикою MMPI використовують в опитувальниках EPI, MAS (див. Айзенка особистісні опитувальники, Проявів тривожності шкала) і низці ін.

3. Шкала валідності («F») спрямована на аналіз тенденції до навмисного або неусвідомленого погіршення результату обстеження (симуляція, агравація). До складу пунктів шкали включено твердження, що стосуються проявів психічної та фізичної сфери, які дуже рідко трапляються в клінічній практиці, проте зовні відповідають життєвим уявленням про явища, що можуть виникнути при психічних розладах, стресі тощо. У тому разі, якщо досліджуваний позначає в себе велику кількість таких «симптомів», є підстави припускати згадану вище тенденцію або наявність вираженої недовірливості, навіюваності, іпохондричності, схильності до оцінювання свого стану в похмурих тонах. Оцінки за шкалою «F», значно вищі за критичні, можуть виникнути і при випадкових (навмання) відповідях, неуважній або поверховій роботі досліджуваного, тенденції давати ексцентричні відповіді.

4. Шкала корекції («K») спрямована на вивчення протилежної до попередньої установки досліджуваного — до навмисного або неусвідомленого поліпшення результату обстеження (дисимуляція). До шкали включено твердження, що стосуються проявів, які часто трапляються в житті і які досліджуваний може сприймати як ознаки хвороби, якоїсь особистісної вади. Суб'єкт, який бажає здаватися максимально «здоровим» або «благополучним» в особистісному чи життєвому плані, може часто заперечувати наявність у себе таких симптомів, звичок, реакцій на навколишні обставини. При підвищених K-показниках можна очікувати, що й на запитання інших шкал досліджуваний прагнутиме відповісти в більш «пригладженому», ніж у реальності, вигляді. Залежно від ступеня вираженості досліджуваної тенденції роблять поправку до результату низки основних клінічних шкал методики MMPI.

Високий K-показник може означати захисну реакцію на ситуацію тестування або спробу здаватися добрим. Низький K-показник може вказувати на надмірну чесність або самокритичність чи на навмисну спробу видатися поганим.

Різні варіанти показників шкал контрольних методики MMPI можна інтерпретувати комплексно, що дає інформацію про можливий характер конкретних даних (рис. 91).

Наявний комплекс шкал контрольних є цінним психодіагностичним інструментом. Шкали контрольні можна використовувати окремо від основної методики в поєднанні з будь-яким іншим прийомом діагностики особистості з метою контролю достовірності повідомлюваних досліджуваним даних, аналізу установок, що викривлюють інформацію, отриману на основі самооцінки.