Коротка психіатрична оціночна шкала

Коротка психіатрична оціночна шкала — клінічне інтерв'ю, призначене для швидкого оцінювання найважливіших психопатологічних симптомів; належить до т. зв. прийомів вимірювання рівня загального функціонування. Розроблена Overall і Gorham у 1962 р. Спочатку являла собою перелік із 16 симптомів (Overall, Gorham, 1962), пізніше почали використовувати 18 (Overall, 1983). Дослідники прагнули охопити максимально широкий спектр симптомів.

Психолог проводить клінічне інтерв'ю, яке має містити вступ, пояснення мети, оцінювання психічного статусу, приблизно 10 хв ненаправленої дискусії про усвідомлення клієнтом своїх проблем і подальші запитання, спрямовані на специфічні проблеми, які не було охоплено в попередній частині інтерв'ю. Overall і Hollister (1986) запропонували ставити деякі специфічні запитання, що стосуються шкали, якщо про них не було спонтанно згадано під час ненаправленого інтерв'ю. Приклад запитань: «Чи бувало таке, що ви бачили або чули щось таке, чого інші не помічають? З багатьма людьми, які нервують або мають депресію, траплялося подібне. Коли з вами таке було востаннє? Розкажіть мені докладніше про ваші думки і відчуття в такі моменти». Повне інтерв'ю триває близько 20 хв. Спираючись на інформацію, отриману під час інтерв'ю, експерт оцінює кожен із 18 симптомів за 7-бальною шкалою (0 — відсутній, 1 — дуже слабкий, 2 — слабкий, 3 — помірний, 4 — суттєво помірний, 5 — гостро виражений, 6 — вкрай гостро виражений).

Приклади симптомів: - 2. Тривожність — неспокій, страх, надмірна заклопотаність теперішнім і майбутнім. - 8. Пихатість — завищена самооцінка, зарозумілість, бундючність, упевненість у своїх надзвичайних силах і здібностях. - 15. Незвичний склад мислення — незвичне, дивне, чудне, ексцентричне мислення.

За допомогою факторного аналізу Hedlund і Vieweg (1980), а також Overall (1983) виокремили 5 факторів: розлад мислення, загальмованість, тривожна депресія, ворожа підозріливість і ажитоване збудження. Інтерпретація може йти різними шляхами. По-перше, 18 оцінок можна підсумувати для визначення загальної нездатності до адаптації. По-друге, можна розрахувати показники за кожним із виокремлених факторів (див. вище). По-третє, отримані оцінки можуть бути використані, як вважають автори, для феноменологічної класифікації психічних патологій. Нарешті, Beller і Overall (1984) запропонували використовувати шкалу для оцінювання вираженості дефекту в психічно хворих похилого віку.

Огляд досліджень надійності шкали, здійснений Hedlund і Vieweg (1980), показав, що в усіх випадках виявляються високі показники надійності за внутрішньою узгодженістю. Flemenbaum і Zimmermann (1973) зазначили, що ретестова надійність також досить висока.

Приблизно в 1000 праць подано інформацію про валідність. Зазначається, що діагнози, поставлені на основі шкали, дуже подібні до діагнозів, поставлених іншими способами. Також указується, що за деяких діагностичних відмінностей у різних країнах після використання шкали (перекладеної різними мовами) було отримано приблизно однакові результати. Є нормативні дані (див. Норми тестові), розраховані при обстеженні 22 пацієнтів стаціонару з діагнозом «шизофренія» в період загострення і 26 амбулаторних пацієнтів з тим самим діагнозом.

Шкалу широко використовують для діагностики психічних патологій. Зазвичай її застосовують при обстеженні хворих на шизофренію, однак її також використовують у клініці депресії та недоумства. Шкалу було перекладено різними мовами, зокрема іспанською, французькою, німецькою, італійською, японською, данською і російською. Знайти дані про застосування російськомовного варіанта шкали не вдалося.

Див. також: Клінічне глобальне враження.