Непрямих постгіпнотичних навіювань методика

Непрямих постгіпнотичних навіювань методика (КПВМ) — прийом дослідження особистісно-смислового аспекту мотивації, що дає змогу визначити вираженість у структурі особистості смислотвірних мотивів, а також особистісний смисл конкретних цілей і цінностей незалежно від рівня їх усвідомленості. Запропонована О. В. Овчинніковою в 1983 р.

Суть методики полягає в тому, що обстежуваному в глибокому гіпнозі вводять не звичайні прямі навіювання, а навіювання виду «Якщо..., то...», які було названо непрямими постгіпнотичними навіюваннями. Передбачається, що застосування такого виду навіювання може встановлювати для досліджуваного зв'язок між способом здійснення постгіпнотичної діяльності та реалізацією конкретного мотиву. Причому такий зв'язок діятиме лише в тому разі, якщо мотив, що задається в навіюванні, притаманний особистості, тобто має певну особистісну значущість. Після гіпнозу відбувається, як вважає автор, неусвідомлювана проєкція (див. Проективні методики) досліджуваного мотиву на експериментальний матеріал, і її можна зафіксувати за зміною параметрів виконуваної діяльності. Ступінь вираженості мотиву прямо визначатиметься його особистісною значущістю. Методику непрямих постгіпнотичних навіювань розроблено в 4 варіантах: 1) «Вибір безсюжетних зображень» (вибір переважної карти з пар, що пред'являються); 2) «Ламана лінія» (малювання ламаної лінії в певному темпі); 3) «Окомір» (малювання «на око» ліній заданої довжини); 4) «Штрихування» (заповнення штрихами геометричних фігур).

Як приклад візьмемо варіант «Окомір», який автор розглядає як найвдаліший.

Допускається попереднє тренування досліджуваного в малюванні ліній певної довжини з використанням еталона (лінійки). Потім іде (1) фонова серія, коли пропонують намалювати 10–12 ліній завдовжки 50 мм без опори на еталон. Підраховують середнє арифметичне довжини намальованих ліній. Гіпнотичний сеанс (2) передбачає навіювання досліджуваному, який перебуває в глибокому гіпнозі, того, що за допущеним ним подовженням (укороченням) ліній настає реалізація певного мотиву. Напр.: «Після гіпнозу ви знову малюватимете лінії "на око". Якщо ви применшуватимете (перебільшуватимете) довжину ліній, то всі експериментатори, присутні в лабораторії, дізнаються, що ви дуже чесна людина». Після цього досліджуваного виводять із гіпнотичного стану (3), і він знову малює лінії запропонованої довжини. На завершення процедури розраховують спеціальний індекс, суть якого зводиться до визначення різниці між середнім арифметичним довжини ліній, намальованих після гіпнозу, і тим самим показником до гіпнозу. Напр., якщо в непрямому навіюванні реалізація мотиву пов'язується з применшенням, середнє значення довжини ліній, намальованих у першій частині досліду, становить 55 мм, а середнє в третій частині досліду — 47 мм, то індекс дорівнює −8, де знак «мінус» означає, що фонові показники зменшилися на 8 мм.

Експериментальна апробація методики непрямих постгіпнотичних навіювань здійснювалася за такими напрямами: особливості дії різних мотивів (індивідуальних і загальнозначущих); виявлення ієрархічних співвідношень мотивів; зіставлення мотиваційних ефектів прямих і непрямих навіювань; аналіз фонових показників; порівняння результатів, отриманих з використанням різних варіантів методики; зіставлення ціннісних ієрархій, побудованих ранжуванням цінностей шляхом опитування і із застосуванням методики; визначення стабільності повторних вимірювань; контрольні досліди із симулюючими суб'єктами. На підставі цих досліджень робиться висновок про досить високу надійність і валідність методики. Отримано підтвердження її близькості до проективних методик (на основі зіставлення результатів, отриманих при вивченні смислових настановлень, з даними тесту тематичної апперцепції). Основний недолік методики полягає в тому, що для її застосування необхідний відбір високогіпнабельних осіб. Практична цінність методики — можливість використання в процесі психолого-педагогічного впливу в дитячому віці, а також для проведення психотерапевтичної роботи.