Село

Село (Village) — проективна методика дослідження особистості. Твір Г. Веллса «Ігри на підлозі» (1911) дав поштовх до створення методики «Село» і тесту світу. У 1939 р. її було запропоновано незалежно одне від одного кількома авторами. Р. Мукк'єллі видав у 1960 р. перший повний посібник. Призначена для обстеження як дітей, так і дорослих.

Стимульний матеріал методики «Село» складається з невеликих за розміром предметів, кількість яких сягає 300 (залежно від варіантів різних авторів). Серед них: школа, лікарня, мерія, церква, крамниці (м'ясна, булочна), кафе, дерева різної форми, автомобілі, стіни, фігурки людей і тварин тощо. Досліджуваному пропонують побудувати село, в якому він житиме. Психолог фіксує поведінку досліджуваного і час роботи, після закінчення якої просить прокоментувати результат. Запитання можуть ставитися як довільні (напр.: «У якому місці села Ви живете?», «Який куточок Вам подобається найбільше?», «Чи є в селі куточок, який нагадує Вам знайомі місця?»), так і за певною схемою (існує 8 стандартних запитань). Після цього на папері роблять начерк села, в якому ретельно позначається розташування кожного предмета.

Теоретичну основу методики становлять дослідження в галузі феноменології, символізму, екзистенціалізму. Аналізові піддається насамперед символічний життєвий простір і його структура. При інтерпретації результатів ураховується символіка правого і лівого, верху і низу. Наприклад, дошку або стіл, на яких будується село, можна умовно поділити на 3 горизонтальні зони. Найвіддаленіша від досліджуваного частина розглядається як зона прагнень, центральна — як сфера теперішнього, найближча — як сфера актуальних переживань і «Еґо». Можливий поділ на вертикальні зони, а також на невеликі квадрати (від 8 до 16). На думку Р. Мукк'єллі, у дослідженнях за допомогою методики «Село» виявляються 4 змінні: психологічний вік, характер (поведінка), культурний рівень і внутрішній світ особистості, про що свідчать символічні фантазії, які необхідно декодувати; інтерпретації підлягають форма переживаного простору і значення, якого надають елементам побудованого села (напр.: «аптека» — символ турботи про здоров'я, страху хвороби, невеликого нездужання; «м'ясна крамниця» — насильства, агресії, вбивства; «вокзал» — зміни життя, розриву з теперішнім, від'їзду). Обговорюється також потреба в топографічному аналізі рельєфу села, його висоти, наявності долин, височин, а також типових експресивних рухів у процесі створення села.

У дослідженнях із використанням методики виявилися типи макетів села, характерні для різних контингентів досліджуваних.

Р. Мукк'єллі розробив «патологічні симптоми»: спустошене село; переповнене село; хаотичне село; розщеплене село; безлюдне село; село з подвійним центром; село, побудоване у вигляді лабіринту; село, в якому розташування всіх елементів підпорядковується загальному плану, тощо. Так, особи, що страждають на неврози, створюють, як правило, спустошений, безлюдний, надто суворий або безладний макет села.

У спеціальних дослідженнях вивчалася проблема доповнюваності або взаємодоповнюваності методики «Село» і тесту світу — багато в чому подібних методик. Було показано, що обидві методики мають достатню валідність, успішно диференціюють різні клінічні групи і можуть використовуватися альтернативно за потреби діагностики нервово-психічних розладів. При поглибленій індивідуальній діагностиці рекомендується використовувати обидві методики, оскільки їхній діагностичний матеріал взаємно доповнюється. За кордоном методику «Село» використовують у профвідборі та профорієнтації, у процесі психотерапії. Ускладнена інтерпретація перешкоджає широкому поширенню методики «Село».

Необхідні дослідження з її стандартизації. На час видання (2007) відомостей про використання в Україні не було.