Біне-Сімона розумового розвитку шкала

Біне-Сімона розумового розвитку шкала — тест інтелекту. Біне-Сімона розумового розвитку шкала є родоначальником сучасних тестів, призначених для діагностики рівня інтелектуального розвитку. Появі Біне-Сімона розумового розвитку шкали передувала публікація, присвячена проблемам психології індивідуальності (А. Біне і В. Анрі, 1896), у якій автори критично оцінювали дослідження Ф. Гальтона і Дж. Кеттелла з «вимірювання розуму». Зазначалося, зокрема, що запропоновані ними тести орієнтовані насамперед на елементарні психічні процеси, а тому неадекватно вимірюють вищі психічні функції, що лежать в основі інтелекту. У цій самій праці було визначено принципи побудови нового тесту.

Першу редакцію Біне-Сімона розумового розвитку шкали розробили А. Біне і Т. Сімон 1905 р. з метою виявлення розумово неповноцінних дітей, нездатних навчатися у звичайних школах. Біне-Сімона розумового розвитку шкала в первісному вигляді містила 30 тестів-завдань, розташованих у міру зростання складності так, що ймовірність успішного виконання збільшувалася з хронологічним віком. Рівень складності визначали емпірично, на основі даних вибірки з 50 нормальних дітей віком 3–11 років і незначної кількості дітей, що відстають у розвитку. Обстежувані з різними видами недоумства не могли виконати завдання вище певного рівня складності. На цій основі і проводилася диференціація. Автори, добираючи завдання відповідно до своїх теоретичних положень, зробили акцент на «складних інтелектуальних процесах». Створений тест розглядався як допоміжний інструмент вивчення інтелекту, загальний показник інтелекту не розраховувався.

1908 р. Біне-Сімона розумового розвитку шкалу було істотно переглянуто. Кількість тестів-завдань збільшилася, невдалі було усунуто. Значно розширено вибірку стандартизації. У цьому варіанті тесту автори ставили ширше завдання — крім диференціації дітей на нормальних і недоумкуватих виокремити різні рівні розвитку нормальних дітей. Тести-завдання групувалися за віковими рівнями, запроваджувалося поняття розумового рівня, яке в різних перекладах і переробках тесту було замінено терміном «розумовий вік». 1911 р. було опубліковано модифікований варіант Біне-Сімона розумового розвитку шкали 1908 р. (див. Додаток IV). До цього варіанта було внесено незначні зміни: здійснено перестановку окремих тестів-завдань, введено нові завдання, шкалу продовжено до рівня дорослого. Шкали 1908 і 1911 рр. не передбачали визначення коефіцієнта інтелекту, що було зроблено пізніше. Безсумнівною заслугою А. Біне, а також В. Анрі і Т. Сімона є висунуті ними найважливіші принципи вимірювання інтелекту, які покладено в основу сучасних тестів. Л. С. Виготський (1927), різко критикуючи практичну і теоретичну цінність шкали Біне та подібних тестів, зазначав, що «як ідея, як методологічний принцип, як завдання, як перспектива це величезне». Шкали Біне-Сімона привернули увагу психологів усього світу. Їх було перекладено багатьма мовами і дуже широко використовувано на початку XX ст. Їхній подальший розвиток здійснено в працях Л. Термена (див. Стенфорд-Біне розумового розвитку шкала).

Біне-Сімона розумового розвитку шкала набула широкого поширення в СРСР у 20–30-ті рр. (А. М. Шуберт, 1928 та ін.).