Інтелекту коефіцієнт
англ. Intelligence Quotient, IQ
Інтелекту коефіцієнт (Intelligence Quotient, IQ) — кількісний показник рівня інтелектуального розвитку, що вимірюється за допомогою тестів інтелекту. Поняття коефіцієнта інтелекту запровадив В. Штерн (1912), який звернув увагу на певні недоліки процедури обчислення розумового віку в шкалах типу Біне (див. Біне-Сімона розумового розвитку шкала).
Формула коефіцієнта інтелекту має такий вигляд:
IQ = (розумовий вік / хронологічний вік) × 100
Коефіцієнт інтелекту вперше був використаний у шкалі розумового розвитку Стенфорд-Біне. У міру розвитку тестів інтелекту, їхнього математико-статистичного апарату коефіцієнт інтелекту було замінено стандартним IQ-показником. Д. Векслер (див. Векслера інтелекту вимірювання шкали) першим виражає IQ в одиницях стандартного відхилення, що показує, у якому відношенні перебуває результат цього обстежуваного до середньої величини розподілу результатів для його віку. Про психологічну інтерпретацію коефіцієнта інтелекту див. Тести інтелекту.
Сучасна редакція цієї статті
Що змінилося з 2007 року: нові версії методик, сучасні класифікації, актуальні дослідження й джерела. Відкривається після безкоштовної реєстрації на сайті ВПА.
Джерело: Словник-довідник з психодіагностики Л. Ф. Бурлачука (3-тє видання, 2007; переклад українською — ВПА)
Як цитувати
Бурлачук Л. Ф. Інтелекту коефіцієнт // Словник-довідник з психодіагностики [Електронний ресурс]. Київ : ВПА, 2026. URL: https://vpa.org.ua/dictionary/topic-ik (дата звернення: 22.10.2026).
У підручнику
- Глава 1. Історія психодіагностики — 1.2.3 Внесок А. Біне у вимірювання інтелекту
- Глава 2. Психодіагностика як наука — 2.8.1 Етап збирання даних
- Глава 4. Вимірювання інтелекту — 4.3.2 Модель інтелекту за Терстоуном