Діагноз психологічний

Діагноз психологічний (грец. διάγνωσις — розпізнавання) — кінцевий результат діяльності психолога, спрямованої на опис і з'ясування сутності індивідуально-психологічних особливостей особистості з метою оцінки їхнього актуального стану, прогнозу подальшого розвитку та розроблення рекомендацій, що визначаються завданням психодіагностичного обстеження. Предмет діагнозу психологічного — встановлення індивідуально-психологічних відмінностей у нормі та в патології. Найважливішим елементом діагнозу психологічного є з'ясування в кожному окремому випадку того, чому ці прояви виявляються в поведінці обстежуваного, які їхні причини та наслідки. У міру збагачення психологічного знання «етіологічний» елемент у діагнозі психологічному, ймовірно, не матиме такого суттєвого значення, як нині, принаймні в поточній, практичній роботі. Сьогодні, як правило, встановивши засобами психодіагностики ті чи інші індивідуально-психологічні особливості, дослідник позбавлений можливості вказати на їхні причини, місце в структурі особистості.

Такий рівень діагностики Л. С. Виготський назвав симптоматичним (або емпіричним). Цей діагноз обмежується констатацією певних особливостей або симптомів, на підставі яких безпосередньо будуються практичні висновки. Л. С. Виготський зазначає, що цей діагноз не є власне науковим, бо встановлення симптомів ніколи автоматично не приводить до діагнозу. Тут роботу психолога цілком можна замінити машинним опрацюванням даних. Другим ступенем у розвитку діагнозу психологічного є етіологічний діагноз, що враховує не лише наявність певних особливостей (симптомів), а й причини їх виникнення.

Найвищий рівень — типологічний діагноз, що полягає у визначенні місця і значення отриманих даних у цілісній, динамічній картині особистості. За словами Л. С. Виготського, діагноз завжди має брати до уваги складну структуру особистості.

Діагноз нерозривно пов'язаний із прогнозом (див. Прогноз психологічний). За Л. С. Виготським, зміст прогнозу і діагнозу збігається, але прогноз будується на вмінні настільки зрозуміти «внутрішню логіку саморуху процесу розвитку, що на основі минулого і теперішнього намічає шлях розвитку». Рекомендується розбивати прогноз на окремі періоди і вдаватися до тривалих повторних спостережень. Розвиток теорії діагнозу психологічного нині є одним із найважливіших завдань психодіагностики. Див. також Психологічна оцінка.