Психодіагностичне обстеження

Психодіагностичне обстеження — діяльність психолога, кінцевим результатом якої є психологічний діагноз. Виокремлюють три основні етапи психодіагностичного обстеження: збирання даних відповідно до завдання дослідження; оброблення та інтерпретація отриманих даних; винесення рішення (діагноз або прогноз).

Збиранню даних за допомогою психодіагностичних методик (тестів) має передувати період ознайомлення з певним комплексом об'єктивної та суб'єктивної інформації про обстежуваного (напр. історія хвороби, висновки інших фахівців тощо). З цією метою можуть бути використані й опитувальники-анкети. Автори всіх відомих тестів звертають особливу увагу на попереднє вивчення обстежуваного. Цим створюється основне тло психодіагностичного обстеження, намічаються елементи робочої картини особистості, необхідні для діагнозу і прогнозу.

Оскільки психодіагностичне обстеження завжди утворює систему взаємодії «експериментатор — обстежуваний», необхідно враховувати вплив різних змінних, включених у цю систему (ситуаційні змінні, до яких насамперед належать психодіагностичні ситуації, змінні мети обстеження і завдання, змінні дослідника та обстежуваного). При виборі психодіагностичних методик слід керуватися відомостями про їхню надійність і валідність щодо діагностичного завдання (див. Область застосування тесту). Етап збирання даних завершується поданням отриманих результатів у вигляді, що заданий типом методики (побудова «профілю особистості», переведення «сирих» оцінок у стандартні величини, обчислення коефіцієнта інтелекту тощо).

У процесі оброблення та інтерпретації діагностичних даних традиційно виокремлюють два шляхи: клінічний і статистичний. Клінічний підхід орієнтований насамперед на досвід дослідника, інтуїцію; його особливістю є довіра до «суб'єктивного судження» (А. Анастазі, 1982). Статистичний підхід передбачає врахування об'єктивних (кількісних) показників, їх статистичне оброблення, напр. у вигляді рівняння регресії. У зарубіжній літературі неодноразово проводилося порівняльне вивчення клінічних і статистичних прогнозів. У багатьох дослідженнях було продемонстровано вищу ефективність статистичного прогнозу. Однак питання про ефективність цих підходів не може бути розв'язане альтернативно. У повноцінному психодіагностичному обстеженні необхідне гармонійне поєднання клінічного і статистичного підходів, а не їх протиставлення.

На певному етапі психодіагностичного обстеження нерідко виникає потреба впорядкування діагностичних показників, зведення їх у систему. Це завдання багаторазово ускладнюється у випадку, коли використовувані діагностичні методики спираються на різні теоретичні положення, а отримані результати виражаються не в загальноприйнятих термінах. Інтеграція різнорідних даних може здійснюватися на емпіричному і теоретичному рівнях. У першому випадку розробляється яка-небудь схема зіставлення результатів окремих методик без звернення до їхніх теоретичних концепцій. Це може бути, напр., 5-бальна шкала, крайні значення якої характеризують «високий» і «низький» показники кожної методики. Теоретичний рівень узагальнення діагностичних даних значно складніший. Тут потрібна систематизація отриманих результатів на основі певної теорії і вираження їх у поняттях цієї теорії.

На етапі ухвалення рішення виокремлюють 3 рівні діагностичних висновків (див. Діагноз психологічний). Практична цінність діагнозу багато в чому визначається можливістю здійснення на його основі психологічного прогнозу, який утруднений або не буде достовірним за відсутності додаткових даних, що стосуються насамперед середовища (мікросередовища) життєдіяльності особистості. Психодіагностичне обстеження завершується розробленням програми дій, які необхідно здійснити стосовно цього випадку, напр. додаткові заняття з розвитку тих чи інших здібностей в учня, спрямований терапевтичний вплив з урахуванням особистісних особливостей пацієнта тощо для здійснення зв'язку з отриманими результатами. Підсумки психодіагностичного обстеження мають бути подані в психологічних поняттях, доступних нефахівцеві. В організації та проведенні психодіагностичного обстеження обов'язкове дотримання етичних норм психодіагностики. Психолог, який проводить психодіагностичне обстеження, повинен мати відповідний завданням і цілям обстеження рівень тестової компетентності.