Люшера кольору вибору тест

Люшера кольору вибору тест — проєктивна методика дослідження особистості. Заснована на суб'єктивній перевазі колірних стимулів (див. Кольорових пірамід тест). Опублікована М. Люшером у 1948 р.

Стимульний матеріал тесту складається зі стандартних різнокольорових, вирізаних із паперу квадратів зі стороною 28 мм. Повний набір складається з 73 квадратів різних кольорів і відтінків. Зазвичай використовують неповний набір із 8 кольорових квадратів. Основними кольорами вважають (у порядку присвоєного їм номера) синій, зелений, червоний, жовтий, а додатковими — фіолетовий, коричневий, чорний і сірий (нульовий). Спрощена процедура обстеження (для 8 кольорів) зводиться до одночасного пред'явлення обстежуваному всіх кольорових квадратів на білому тлі з пропозицією вибрати один, що найбільше сподобався, приємний. Вибраний квадрат перевертають і відкладають убік, потім процедуру повторюють. Утворюється ряд квадратів, у якому кольори розташовуються за їхньою привабливістю для обстежуваного. Перші два кольори вважають явно бажаними, третій і четвертий — бажаними, п'ятий і шостий — нейтральними, а сьомий і восьмий — такими, що викликають антипатію, негативне ставлення.

Психологічна інтерпретація отриманого ряду суб'єктивної переваги кольору спирається, по-перше, на припущення, що кожному кольору притаманне певне символічне значення, напр.: червоний — прагнення до влади, домінування; зелений — упертість, наполегливість. По-друге, вважають, що ряд колірної переваги відображає індивідуальні особливості обстежуваного. При цьому функціональну значущість має позиція, яку посідає конкретний колір. Напр., вважають, що перші дві позиції ряду визначають цілі індивіда і способи їх досягнення, а дві останні — придушувані потреби, що символізуються цими кольорами. Вибір у ділянці основних кольорів пов'язують з усвідомлюваними тенденціями, а серед додаткових — зі сферою несвідомого. У розробленій М. Люшером теорії особистості є два основні психологічні виміри: активність — пасивність і гетерономність — автономність. Ці виміри, що визначають значення кольорів, автор подав у вигляді схеми:

У зарубіжних дослідженнях, присвячених тесту Люшера, відзначається умоглядність теорії його автора, необхідність детального наукового розроблення тесту. Дані про валідність і надійність тесту неоднозначні. Поряд з індивідуальним обстеженням допускається групове. У вітчизняних дослідженнях вивчали валідність тесту Люшера (І. М. Дашков і О. А. Устинович, 1980), досліджували зв'язки між вибором кольору та емоційним станом (Н. К. Плішко, 1980). Здійснено спробу розробити на основі тесту Люшера методику, призначену для вивчення емоційних компонентів ставлення людини до значущих для неї людей і до самої себе (О. М. Еткінд, 1980). Дослідження М. М. Пуховського (1995) присвячено психометричному розробленню тесту Люшера (8-колірний варіант). На думку цього дослідника, тест «запускає» нейропсихологічні механізми категоріального сприймання кольору. Передбачається, що за традиційної процедури тестування взаєморозташування деяких пар кольорів у 8-позиційному ряду невипадкове, їх поєднання без повторень підпорядковується закону нормального розподілу і відображає закономірності функціонування психологічних механізмів, що формують актуальний психічний стан і стійкі особливості особистості. Наводяться дані, що підтверджують гіпотезу, і робиться висновок про те, що тест чутливий до найменших змін актуального стану, а також може бути корисним для вивчення особистісних особливостей.

Див. також: Кольорових пірамід тест і Колірне дзеркало.