Валідність прогностична

Валідність прогностична — інформація про те, з яким ступенем точності та обґрунтованості методика (тест) дає змогу судити про діагностовану психологічну якість через певний час після вимірювання. Валідність прогностична відображає часовий інтервал, на який поширюється обґрунтування такого судження. Відомості про валідність прогностичну мають найбезпосередніше відношення до розкриття передбачувальної сили методики, з'ясування ступеня обґрунтованості сформульованого на її основі найближчого і віддаленішого прогнозу, аналізу значущості отримуваних у тесті показників з погляду екстраполяції результатів на майбутнє.

У стандартних вимогах до педагогічних і психологічних тестів (Standards..., 1974) розрізняють валідність прогностичну і валідність поточну залежно від часового зв'язку між критерієм і тестом. Ці два види належать до валідності критеріальної тесту. Іноді говорять про передбачувальну валідність. Термін «передбачення», на думку А. Анастазі (1982), може використовуватися як у широкому сенсі, означаючи прогноз на основі даних тестування поведінки досліджуваного в реальній (критеріальній) ситуації, так і у вужчому сенсі, вказуючи лише на часовий інтервал. В останньому сенсі його і вживають у валідності прогностичній. Характеристика валідності прогностичної визначає відрізок часу, для якого задається або перевіряється зв'язок досліджуваних якостей з критерієм. Як критерій валідизації можуть виступати не лише показники актуальної поведінки, а й очікувані результати діяльності, лікування, навчання тощо. Процедура визначення валідності прогностичної спирається на аналіз кореляції між оцінками за тестом і передбаченими результатами діяльності, властивостями особистості, що формуються, наслідками лікування тощо. Водночас відмінність двох видів критеріальної валідності пов'язана не лише з часовими межами критеріальних зіставлень. Валідність поточна і валідність прогностична відображають різні цілі застосування методики: поточний діагноз, оцінювання теперішнього стану, з одного боку, і прогнозування розвитку якості або успіху в діяльності — з другого.

Порівнюючи валідність прогностичну і валідність поточну, слід зазначити, що, попри спільний принцип критеріального зіставлення, характерний для двох типів валідності, оцінювання валідності прогностичної є складнішою проблемою. Точність прогнозу і, отже, судження про валідність прогностичну перебуває в оберненій залежності від часу, заданого для такого прогнозування.

Обґрунтування віддаленої екстраполяції даних тесту потребує врахування більшої кількості чинників, ніж оцінювання діагностичної значущості тесту. З великими труднощами пов'язане визначення валідності прогностичної для тестів, спрямованих на вимірювання комплексних властивостей і видів діяльності, таких складних психологічних конструктів, як загальні здібності, особливості особистості, рівні досягнень у навчальній і професійній діяльності тощо. Розвиток цих психологічних властивостей значною мірою залежить від набутих знань, навичок і може різко змінюватися залежно від обставин життя й діяльності індивіда. Особливу проблему становить прогноз якостей у разі зміни з часом найважливіших для їх реалізації елементів. Так, під час прогнозування досягнень в оволодінні читанням на перших етапах навчання одним з провідних показників, на якому може ґрунтуватися прогноз, є швидкість (плавність) читання.

Згодом провідною характеристикою стає рівень розуміння, розвиток якого буде домінантним під час навчання читання. З цього моменту методика, що спирається лише на показники темпу, втрачає прогностичну значущість, оскільки повторює вже пройдені етапи розвитку навички.

Під час діагностики навчуваності молодших школярів у комплексі показників, на які може спиратися прогноз, на перший план виступає механічна пам'ять. У старших класах прогностичне значення цього показника значно знижується, поступаючись місцем смисловій організованій пам'яті, аналітичному засвоєнню знань. Наведені приклади вказують на необхідність глибокого аналізу психологічних конструктів, що лежать в основі тестів, розуміння динаміки їх розвитку, чіткого уявлення про значущість досліджуваних показників з погляду майбутньої діяльності. Необхідність такого аналізу при визначенні віддаленої валідності прогностичної зближує ці характеристики тесту з валідністю конструктною.

Під час віддаленого критеріального зіставлення легко отримати неправильне уявлення про валідність прогностичну, якщо взяти для порівняння незалежний критерій, який раніше застосовували для поточної валідизації. Так, об'єктивний показник успішності професійної діяльності на момент віддаленого зіставлення може виявитися надто простим (напр., якщо тест досягнень під час аналізу його діагностичної валідності зіставляється з успішністю виконання найпростішої складальної операції, яку на момент віддаленого порівняння добре засвоюють практично всі досліджувані з вибірки валідизації). Правильнішим буде зіставлення з новим рівнем незалежного критерію, комплексом складніших навичок і операцій, потрібних для успішної професійної діяльності з урахуванням набутого працівниками досвіду. Визначення нового, складнішого незалежного критерію може ґрунтуватися на дослідженні статистичного розподілу і розкиду показників критерію у вибірці осіб, щодо якої перевіряється валідність прогностична методики. У разі використання критеріїв діяльності, що визначаються суб'єктивними методами (напр., експертним оцінюванням), необхідно уникати виникнення явища контамінації критерію.

У низці випадків поточна валідність замінює валідність прогностичну. Часто практично невигідно надто затягувати валідизацію, вивчаючи віддалені критеріальні міри тестованої властивості в обстежуваній вибірці валідизації. Як компромісне рішення для прискорення процедури валідизації тест можна провести на групі, для якої вже є критеріальні дані. Напр., результати обстеження студентів можна порівнювати з даними про їхню успішність, дані тестування службовців — з їхньою успішністю в діяльності. В окремих випадках для швидкого отримання відомостей про передбачувальні можливості можна скористатися ретроспективною валідизацією (див. Валідність критеріальна). Так, для перевірки того, якою мірою добрі результати тесту здібностей відповідають швидкому навчанню в певній галузі, можна зіставити критеріальні оцінки (успішність, ретроспективні експертні висновки тощо) за період обстеження і на поточний момент в осіб з високими і низькими оцінками за тестом. Одним з найнадійніших способів отримання відомостей про прогностичні можливості результату тесту є метод «когорт». Припустімо, слід перевірити, наскільки результат тесту, призначеного для вивчення деяких аспектів емоційних станів у хворих, є передбачувальним щодо ймовірності виникнення психосоматичних захворювань, чи дає змогу певний результат за цим тестом судити про підвищений ризик зазнати таких розладів. З огляду на ймовірний обсяг екстремальних (контрастних) груп, вибірка має бути досить великою. На підставі епідеміологічних даних, напр., можна припустити, що певна хвороба протягом 3 років уражає 57 осіб з 1000. Тоді превентивною діагностикою має бути охоплено близько 2000 осіб, щоб отримати чисельність групи тих, хто захворів, близько 100. Прогностичні можливості в такому разі підтверджуватимуться виходячи зі значущості кількісних відмінностей у результатах тесту, проведеного на момент набору «когорт» з числа тих, хто захворів, і здорових (Практикум з психодіагностики, 1984). Визначення валідності прогностичної обов'язкове для правильного використання та інтерпретації результатів більшості тестів. Глибоке вивчення цих характеристик необхідне для формулювання прогнозу в діагностичному висновку на підставі даних методики, виявлення значення вимірюваних тестом показників у динаміці розвитку досліджуваних властивостей і здібностей. Природно, найбільше значення критерій валідності прогностичної має для методик, прямо чи опосередковано спрямованих на передбачення розвитку тієї чи іншої психологічної властивості або виду діяльності. До їх числа насамперед належать тести загальних здібностей, профорієнтаційні методики, тести відбору тощо. Важливість показників валідності прогностичної під час аналізу тестових процедур, спрямованих на відбір, підкреслюється введенням спеціального поняття валідності інкрементної. Цей показник валідності прогностичної дає інформацію про те, наскільки поліпшується процедура відбору із застосуванням цього тесту порівняно з традиційною (що ґрунтується лише на формальних відомостях про попередню діяльність, аналізі документів особової справи, бесідах).

Термін «прогностична валідність», використаний у Стандартах освітнього та психологічного тестування видання 1974 р., належить до виду «критеріально-орієнтованої валідності» (див. Валідність критеріальна), що означає інтерпретацію показника за тестом на основі певного критерію. У Стандартах видання 1985 р. термін «критеріально-орієнтована валідність» змінили на «критеріально-орієнтований доказ» (criterion-related evidence), тим самим наголошуючи, що це лише один з видів доказу валідності. У Стандартах 1999 р. ідеться про «доказ, що ґрунтується на відношеннях з іншими змінними», що охоплює «відношення між критеріями тесту». Прогностичний доказ валідності показує, наскільки точно тестові дані можуть передбачити знайдені раніше критеріальні показники.