Фактор G

Фактор G (англ. general factor) — фактор, що визначає позитивні кореляції між будь-якими тестами інтелекту (успішністю виконання цих тестів). Введений творцем факторного аналізу Ч. Спірменом (1904).

Ч. Спірмен на основі статистичного аналізу тестів висунув двофакторну теорію інтелекту. Згідно з цією теорією, існують фактор генеральний (G) і фактори специфічні (S1, S2, S3, ..., Sn), притаманні кожній із використовуваних методик. Схематично це можна подати так:

У концепції Ч. Спірмена позитивні кореляції пояснюються тільки наявністю фактора G, причому що сильніша насиченість тестів цим фактором, то вищі кореляції між ними. Фактори специфічні відіграють ту саму роль, що й похибки вимірювання. Виходячи з цього, теорію Ч. Спірмена слід вважати однофакторною. Найвужче тлумачення фактора G, згідно з Ч. Спірменом, полягає в тому, що цей фактор притаманний усім вимірюванням інтелекту. Водночас ним було запропоновано і ширше, гіпотетичне тлумачення фактора G як «розумової енергії». На підставі аналізу тестів, максимально «навантажених» фактором G, Ч. Спірмен дійшов висновку, що цей фактор переважно пов'язаний із збагненням зв'язків і відношень між предметами та явищами дійсності, а також можливістю відтворення цих відношень за певною закономірністю. Концепція фактора G справила значний вплив на розроблення тестів інтелекту (див. Равена прогресивні матриці).

Уже в ранніх дослідженнях Ч. Спірмена і співробітників було встановлено, що кореляції між тестами не можуть бути пояснені тільки наявністю фактора G. Було висунуто припущення, що, крім генерального і специфічних, існують проміжні фактори, названі факторами груповими. Розвиток техніки факторного аналізу в працях Л. Терстоуна привів до виявлення та опису цих факторів, став основою багатофакторних теорій інтелекту.