Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник

Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник (Minnesota Multiphasic Personality Inventory, MMPI) — опитувальник особистісний.

Запропонований С. Хатуеєм і Дж. Маккінлі 1940 р. Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник є реалізацією типологічного підходу до вивчення особистості й посідає провідне місце серед інших особистісних опитувальників у психодіагностичних дослідженнях (бібліографія налічує близько 4000 назв). Опитувальник складається з 550 тверджень, що утворюють 10 основних діагностичних шкал. На кожне з тверджень обстежувані (особи віком від 16 років і старші з коефіцієнтом інтелекту не нижче 80) мають дати відповідь: «правильно», «неправильно», «не можу сказати». Відповідь, що збігається з «ключем», оцінюється в один бал. Можливі різні варіанти пред'явлення тверджень; зазвичай це роблять за допомогою карток, які обстежуваний розкладає на три групи відповідно до своєї відповіді. Отримані дані експериментатор заносить до стандартного реєстраційного бланка, в якому відзначають також відомості про обстежуваного та час, витрачений на розкладання карток. Завершується обстеження побудовою «профілю особистості» (рис. 48), який викреслюють на спеціальних бланках (два види — для чоловіків і жінок), де бальні оцінки переводяться в стандартні, т. зв. T-оцінки (див. Оцінки шкальні) із середнім значенням 50 і стандартним відхиленням 10. Для прискорення інтерпретації структури показників, економного опису «профілю» використовується система його числового кодування (див. Кодування оцінок тестових). Для цього шкали записують за їхнім цифровим позначенням (див. нижче) в такому порядку, щоб на першому місці опинилася шкала з найвищими показниками, а потім — решта в міру зниження. За допомогою спеціальних значків показують, наскільки високо розташовані шкали «профілю», напр. розташовані на рівні 120 T — «!!», 110–119 T — «!», 100–109 T — «**». Існує кілька способів кодування «профілю».

Наведемо основні клінічні шкали Міннесотського багатоаспектного особистісного опитувальника та приклади тверджень за кожною з них (кожна зі шкал містить низку тверджень, які водночас входять до інших шкал).

1. Шкала іпохондрії (Hs) — визначає «близькість» обстежуваного до астеноневротичного типу особистості: - Кілька разів на тиждень мене турбують неприємні відчуття у верхній частині живота (під ложечкою). - У мене часто буває таке відчуття, ніби голову стягнуто обручем.

2. Шкала депресії (D) — призначена для визначення ступеня суб'єктивної депресії, морального дискомфорту (гіпотимний тип особистості): - У мене неспокійний, переривчастий сон. - Будь-яка робота дається мені ціною великих зусиль.

3. Шкала істерії (Hy) — розроблена для виявлення осіб, схильних до невротичних реакцій конверсійного типу (використання симптомів фізичного захворювання як засобу розв'язання складних ситуацій): - Я ніколи не непритомнів(-ла). - Часто я відчуваю «клубок» у горлі.

4. Шкала психопатії (Pd) — спрямована на діагностику соціопатичного типу особистості: - Іноді мені дуже хочеться піти з дому. - У школі мене викликали до директора за прогули.

5. Шкала мужності — жіночності (Mf) — призначена для вимірювання ступеня ідентифікації обстежуваного з роллю чоловіка або жінки, що приписується суспільством: - Я дуже люблю полювання. - Я люблю поезію.

6. Шкала параної (Pa) — дає змогу судити про наявність «надцінних» ідей, підозріливості (параноїчний тип особистості): - Я думаю, що за мною стежать. - Більшість людей чесні лише тому, що бояться покарання.

7. Шкала психастенії (Pt) — встановлює схожість обстежуваного з хворими, які страждають на фобії, нав'язливі дії та думки (тривожно-недовірливий тип особистості): - Мене непокоїть те, що я можу «зійти з розуму». - У шкільні роки мені було важко говорити перед усім класом.

8. Шкала шизофренії (Sc) — спрямована на діагностику шизоїдного (аутичного) типу особистості: - Коли довкола нікого немає, я чую дивні речі. - Я остерігаюся користуватися ножем, іншими гострими та колючими предметами.

9. Шкала гіпоманії (Ma) — визначає ступінь «близькості» обстежуваного до гіпертимного типу особистості: - Я — значна особистість. - Часом думки в мене течуть швидше, ніж я встигаю їх висловити.

0. Шкала соціальної інтроверсії (Si) — діагностика ступеня відповідності інтровертованому типу особистості. Клінічною шкалою не є, додана до опитувальника під час його подальшої розробки: - Люблю впадати за жінками (пофліртувати з чоловіками). - Мені подобається ходити туди, де шумно й весело.

Особливістю Міннесотського багатоаспектного особистісного опитувальника є використання в ньому чотирьох оцінних шкал (див. Шкали контрольні).

1. Шкала «?» — шкалою може бути названа умовно, оскільки не має тверджень, що належали б до неї. Реєструє кількість тверджень, які обстежуваний не зміг віднести ні до «правильних», ні до «неправильних». 2. Шкала «брехні» (L) — призначена для оцінювання щирості обстежуваного. 3. Шкала достовірності (F) — створена для виявлення недостовірних результатів (пов'язаних з недбалістю обстежуваного), а також аґравації та симуляції. 4. Шкала корекції (K) — введена для того, щоб згладити спотворення, які вносять надмірна закритість і обережність обстежуваного.

Співвідношення між показниками, отриманими за цими шкалами, дають змогу судити про достовірність результатів обстеження. Власної теоретичної основи Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник не має. Для складання тверджень автори використовували скарги хворих, описи симптоматики тих чи інших психічних захворювань у клінічних посібниках (класифікація психічних захворювань, запропонована Е. Крепеліном), раніше розроблені опитувальники. Спочатку твердження пред'явили значній групі здорових людей, що дало змогу визначити їхні нормативні показники. Потім ці показники зіставили з даними, отриманими під час обстеження різних клінічних груп. Так було відібрано твердження, які достовірно диференціювали здорових і кожну з вивчених груп хворих (рис. 49). Ці твердження об'єднали в шкали, названі відповідно до клінічної групи, на якій ту чи іншу шкалу було валідизовано.

Під час інтерпретації отриманих результатів виходять з того, що будь-який показник, що дорівнює 70 T або вищий (пік «профілю»), приймається як нормативний для виявлення патологічних відхилень. Водночас слід ураховувати, що значення одного й того самого показника як «патологічного» може змінюватися від шкали до шкали. Слід уникати буквальної інтерпретації шкал опитувальника; зокрема, не можна вважати, що високий показник за шкалою шизофренії вказує на її наявність. Автори підкреслюють, що за допомогою шкал Міннесотського багатоаспектного особистісного опитувальника «вимірюється» не, скажімо, істерія, а симптоми, притаманні особам з цим психічним розладом. На особливості «профілю особистості» впливають вік, стать, освіта обстежуваного, його ставлення до процедури тестування та деякі інші змінні. Будь-яка гіпотеза, що випливає з інтерпретації провідних піків профілю, має бути підтверджена показниками інших шкал (і передусім незалежними від результатів, отриманих за допомогою опитувальника), даними про особистість обстежуваного.

Факторний аналіз даних Міннесотського багатоаспектного особистісного опитувальника, який неодноразово проводили в різних групах (В. Далстром і Г. Уелш, 1965; Ю. М. Забродін зі співавт., 1987, та ін.), дав змогу виокремити поряд з іншими фактори, близькі до «нейротизму» та «екстраверсії» (див. Айзенка особистісні опитувальники; «Шістнадцять особистісних факторів» опитувальник). Валідність опитувальника, встановлена на основі диференціації клінічних груп, досить висока. Коефіцієнт ретестової надійності шкал, за даними В. Далстрома і Г. Уелша, у різних групах обстежених коливається від 0,05 до 0,86 і в середньому становить 0,50–0,80.

Крім основних і оцінних шкал, на базі тверджень опитувальника створено безліч додаткових шкал (близько 500). Напр., шкали академічних здібностей, алкоголізму, соціальної відповідальності, ригідності тощо. Важливу роль в інтерпретації «профілю особистості» відіграють ті додаткові шкали, за допомогою яких конкретизуються, уточнюються результати основних. Так, шкала депресії має такі додаткові шкали: D1 — суб'єктивної депресії; D2 — психомоторної загальмованості; D3 — фізичної слабкості; D4 — психологічної скутості; D5 — похмурої понурості.

Неодноразово пропонувалися скорочені варіанти опитувальника. Один з найвідоміших — Mini-Mult, що складається з 71 твердження, відібраного на основі факторного аналізу. У зарубіжних дослідженнях конструктної валідності Mini-Mult указується на його достатню валідність під час групової діагностики, а під час індивідуальної — лише у випадках виражених психічних відхилень. Російською мовою Mini-Mult адаптував В. П. Зайцев (1981).

Ця методика відома під назвою СМОЛ і досить широко використовується в різних галузях клінічної та профілактичної медицини. Слід ураховувати, що існує кілька російськомовних адаптацій Mini-Mult, напр. варіант Л. Н. Собчик, який має точно таку саму назву, як і варіант В. П. Зайцева.

Кілька слів про принципову відмінність СМОЛ від Mini-Mult та його варіантів. Як відомо, в MMPI при значущій відповіді на будь-яке твердження первинний показник за відповідною шкалою (шкалами) підвищується на один бал. Тим самим кожному твердженню приписується однакова діагностична вага всередині кожної шкали. Як уже доведено, різні твердження, навпаки, мають різну діагностичну вагу, однак це ігнорується. Відомо, що первинні дані, отримані за допомогою Mini-Mult, перераховуються за спеціальною таблицею, розробленою автором Mini-Mult — Кін-Канноном, — у первинні показники MMPI. Це не може не призводити до спотворення результатів тестування, оскільки коефіцієнти, за якими здійснюється перерахунок, не враховують, що MMPI і Mini-Mult відрізняються не лише різною кількістю завдань з однієї й тієї самої шкали, а й відмінностями в діагностичній цінності тверджень, включених до цих опитувальників. Запропонована В. П. Зайцевим методика СМОЛ, крім інших дуже суттєвих відмінностей від Mini-Mult, має власний (до того ж популяційний) стандарт, що дає змогу визначати показники тестування в T-балах на основі розподілу відповідей тестованих на твердження. Це виключає ситуацію, за якої результати тестування, отримані за допомогою одного набору тверджень (Mini-Mult), по суті екстраполюються в показники, що стосуються зовсім іншого набору тверджень (MMPI). Виходячи з вищесказаного, В. П. Зайцев вважає некоректним ототожнення СМОЛ з Mini-Mult.

Твердження Міннесотського багатоаспектного особистісного опитувальника часто використовують для конструювання інших особистісних опитувальників (див. Айзенка особистісні опитувальники, Проявів тривожності шкала). Останніми роками для полегшення обробки даних дедалі ширше залучаються різні комп'ютерні програми. Опитувальник широко застосовується у вітчизняних психодіагностичних дослідженнях. Адаптація опитувальника почалася ще в 60-ті рр. Першим було запропоновано варіант, що складався з 384 тверджень (Ф. Б. Березін і М. П. Мірошников, 1967). Ф. Б. Березіним зі співавт. розроблено оригінальну інтерпретацію шкал опитувальника, здійснено його ретельну стандартизацію. Велику роботу з адаптації опитувальника проводили також у Ленінградському психоневрологічному інституті ім. В. М. Бехтерева, московські психологи (Л. Н. Собчик, 1971). На основі тверджень Міннесотського багатоаспектного особистісного опитувальника петербурзькі психологи й психіатри створили нові диференційно-діагностичні шкали: параноїдної шизофренії, рівня невротизації та психопатизації, депресивних станів. Здійснювалися спроби використання ЕОМ для інтерпретації даних, отриманих за допомогою опитувальника. 1989 р. опитувальник було значно перероблено (рестандартизаційний проєкт розпочався 1982 р.) і опубліковано під назвою MMPI-2 (Дж. Бучер, В. Далстром, Дж. Грехем, А. Теллеген і Б. Кеммер, 1989). Водночас було видано як звичайну, так і комп'ютерну версії (див. Тести комп'ютерні). Нова редакція опитувальника містить 567 тверджень, з яких 394 взято з раннього варіанта, 66 модифіковано і 107 розроблено заново. MMPI-2, так само як MMPI, містить три контрольні шкали і 10 клінічних шкал (твердження 1–370). Нові шкали було розроблено спеціально для MMPI-2. З їхньою допомогою оцінюються такі властивості, як: тривожність (1); схильність до страхів (2); обсесивність (3); депресивність (4); турбота про здоров'я (5); химерність, дивність мислення (6); гнівливість (7); цинічність (8); схильність до антисоціальних вчинків (9); близькість до особистості типу А (10); низька самооцінка (11); сімейні проблеми (12); соціальний дискомфорт (13); перешкоди в роботі (14); негативні індикатори для лікування (15). MMPI-2 містить і 3 нові контрольні шкали (Fb, VRIN і TRIN). Перша шкала складається з тверджень, що рідко підтверджуються. Друга і третя — шкали несумісності відповідей, за допомогою яких оцінюється ступінь вираженості в обстежуваного тенденції відповідати суперечливо. Нові нормативні дані базуються на вибірці, що складається з 1138 чоловіків і 1462 жінок віком від 18 до 84 років. Останнім часом обговорюється питання про наявні відмінності в піднятті профілю за даними MMPI і MMPI-2.

Загалом зазначається, що профіль за клінічними шкалами MMPI-2 менш піднятий, ніж в MMPI. У підсумку знижується «демаркаційна лінія» підняття клінічних шкал (від T більше 70 в MMPI до T більше 65 в MMPI-2). Відмінності в профілях подано на рис. 50.

Розроблено варіант для обстеження осіб, молодших за 18 років, — MMPI-A.

На час видання (2007) відомостей про використання MMPI-2 в Україні не було.