Психодіагностика пам'яті

Психодіагностика пам'яті — сукупність прийомів і методик, спрямованих на отримання психологічного діагнозу особливостей пам'яті. Виявляються різні характеристики та види пам'яті (обсяг і міцність довготривалої, оперативної, зорової та слухової пам'яті тощо).

Діагностика особливостей пам'яті важлива для розв'язання завдань шкільної психодіагностики, у професійно-психодіагностичних дослідженнях. Порушення пам'яті нерідко є патогномонічними щодо різних видів нервово-психічних і соматичних захворювань. Стан функцій пам'яті в низці випадків відображає динаміку захворювання. Звідси зрозуміла роль психодіагностики пам'яті в галузі клінічної психодіагностики.

У психодіагностиці накопичено значний досвід розроблення і застосування спеціалізованих методик для дослідження пам'яті. Серед психометричних тестів пам'яті можна вказати на Векслера пам'яті шкалу. Низка тестів пам'яті поряд із кількісною оцінкою передбачають якісний аналіз результатів дослідження (див. Бентона візуальної ретенції тест, Мейлі пам'яті тест). До комплексних тестових батарей для дослідження інтелекту практично завжди включаються спеціальні субтести для оцінювання пам'яті (див. Векслера інтелекту вимірювання шкали, Амтхауера інтелекту структури тест, Стенфорд-Біне розумового розвитку шкала).

Спеціалізоване тестове обстеження пам'яті може бути доповнене різними пробами (визначення обсягу утриманого в пам'яті ряду, запам'ятовування асоціативних пар, піктограми, проби опосередкованого запам'ятовування і багато ін.) (С. Я. Рубінштейн, 1970).