Психодіагностика уваги

Психодіагностика уваги — сукупність прийомів і методик, спрямованих на отримання психологічного діагнозу особливостей і якостей уваги (стійкості, переключуваності, концентрації тощо). Дослідження уваги має велике значення в шкільній психодіагностиці, зокрема при аналізі причин неуспішності, особливостей навчальної діяльності, з метою вироблення індивідуальних психолого-педагогічних рекомендацій. Різні за характером і вираженістю порушення уваги та розумової працездатності типові для деяких контингентів хворих на нервово-психічні та соматичні захворювання. Це пояснює важливість і поширеність методик, спрямованих на психодіагностичне дослідження особливостей уваги, у клінічній психодіагностиці. Різні сторони уваги та їх вимірювання є важливим завданням професійної психодіагностики, особливо при доборі персоналу. Більшість спеціалізованих тестів для оцінювання якостей уваги є відносно простими за процедурою проведення тестами швидкості (напр. Коректурна проба та її варіанти, тест Тулуза-П'єрона тощо).

Для дослідження особливостей уваги, працездатності та втомлюваності хворих Е. Крепеліном (1895) запропоновано кілька простих проб, напр. досліджуваному дають бланк із записаними на ньому однозначними числами, які потрібно додавати в умі. Результат оцінюють за часом виконання і кількістю допущених помилок. Інше завдання полягає в послідовному відніманні від 100 або 200 одного й того самого числа. Досліджуваний також рахує в умі, називаючи вголос лише проміжні результати.

Можливий варіант проб для виявлення особливостей переключення уваги. У цьому разі віднімається не одне число, а два, що чергуються, напр. 7 і 8. Поширеною методикою дослідження уваги є таблиці Шульте, на яких у випадковому порядку розміщено числа від 1 до 25 (рис. 59).

Досліджуваний відшукує і показує числа в порядку їх зростання. Проба повторюється з п'ятьма різними таблицями. Основний показник — час виконання. За результатами виконання кожної таблиці може бути побудована «крива виснажливості», що відображає стійкість уваги і працездатність у динаміці (див. Коректурна проба). Для оцінювання переключення уваги використовується модифікація таблиць Шульте, запропонована Ф. Д. Горбовим (1959, 1964). У такій таблиці у випадковому порядку розташовано чорні (від 1 до 25) і червоні (від 1 до 24) числа. Досліджуваний має спочатку відшукати чорні числа в порядку зростання, потім у порядку спадання показати червоні. Третє завдання полягає в почерговому пошуку чорних чисел у порядку зростання і червоних чисел у порядку спадання.

Серед інших прикладів тестів уваги можна навести відповідні набори завдань із «психологічних профілів» Россолімо, Загальних здібностей батареї тестів. У діагностиці особливостей уваги важливе місце завжди має відводитися спостереженню за діяльністю досліджуваного. Судження про розвиток і стан характеристик уваги може бути винесене на підставі роботи досліджуваного над будь-яким за характером експериментальним завданням. Поширеним у західній психодіагностиці тестом уваги є Konzentrations-Leistungs-Test (KLT), що полягає у виконанні простих лічильних операцій. Тривалість тесту 20 хв, результат оцінюється за відсотком помилок від кількості розв'язків. Коефіцієнт надійності тесту — 0,86–0,92, коефіцієнт валідності за зв'язком із критерієм шкільної успішності — 0,20–0,30 (0,39 — за успішністю вивчення математики). Для вивчення індивідуальних особливостей уваги використовується тест на імпульсивність/рефлексивність (Matching Familiar Figures Test). Значну увагу західні психологи приділяють діагностиці підтримуваної уваги (процес, що забезпечує впродовж тривалого часу увагу до рідкісних, непередбачуваних сигналів, інакше кажучи, «стан готовності»).

Для цього використовують тест неперервної діяльності (Continuous Performance Test) і пробу парно-асоціативного заучування (Paired-Associate Learning). У першому тесті 12 літер послідовно з'являються на екрані (або називаються вголос), одна з них є сигнальною, але реагувати на неї потрібно лише тоді, коли перед нею з'являється літера А. У другому тесті пред'являються від 4 до 10 (залежно від віку) малюнків, як правило, тварин. Обстежуваний має помістити кожну тварину в один із чотирьох зоопарків (південний, північний, західний і східний), а при повторному пред'явленні потрібно сказати, в якому зоопарку вона перебуває.

Склалося так, що загальноприйняті в пострадянських країнах методики психодіагностики уваги на Заході давно не використовуються, а ті, які найпопулярніші там, невідомі в цих країнах.