Спілбергера тривоги і тривожності шкали

Спілбергера тривоги і тривожності шкали — група опитувальників особистісних, розроблених Ч. Д. Спілбергером у 1966–1973 рр. Згідно з концепцією Спілбергера, слід розрізняти тривогу як стан і тривожність як властивість особистості. Тривога — реакція на загрозливу небезпеку, реальну чи уявну, емоційний стан дифузного безоб'єктного страху, що характеризується невизначеним відчуттям загрози, на відміну від страху, який являє собою реакцію на цілком певну небезпеку. Тривожність — індивідуальна психологічна особливість, що полягає в підвищеній схильності відчувати занепокоєння в різних життєвих ситуаціях, зокрема й у тих, об'єктивні характеристики яких до цього не схиляють.

З погляду автора, існує можливість вимірювання відмінностей між двома згаданими видами психічних проявів, які позначаються A-state (тривога-стан) і A-trait (тривога-риса), тобто між тимчасовими, минущими особливостями і відносно постійною схильністю. Розуміння тривоги в теорії Спілбергера визначається такими положеннями.

1. Ситуації, що становлять для людини певну загрозу або є особистісно значущими, викликають у ній стан тривоги. Суб'єктивно тривога переживається як неприємний емоційний стан різної інтенсивності.

2. Інтенсивність переживання тривоги пропорційна ступеню загрози або значущості причини переживань. Від цих чинників залежить тривалість переживання стану тривоги.

3. Високотривожні індивіди сприймають ситуації або обставини, які потенційно містять можливість невдачі чи загрози, інтенсивніше.

4. Ситуація тривоги супроводжується змінами в поведінці або ж мобілізує захисні механізми особистості. Ситуації стресу, що часто повторюються, призводять до вироблення типових механізмів захисту.

Концепція Спілбергера формувалася під впливом психоаналізу. У виникненні тривожності як риси провідну роль він відводить взаєминам з батьками на ранніх етапах розвитку дитини, а також певним подіям, що ведуть до фіксації страхів у дитячому віці.

Найпоширенішою є шкала State-Trait Anxiety Inventory (STAI), що являє собою комбінацію трьох відомих тестів: шкали тривожності Кеттелла і Шайєра, Проявів тривожності шкали (MAS) Тейлор і шкали тривожності Велша (1964). Шкала складається з двох частин по 20 завдань у кожній. Перша шкала (STAI:X-1) призначена для визначення того, як людина почувається зараз, у цей момент, тобто для діагностики актуального стану, а завдання другої шкали (STAI:X-2) спрямовані на з'ясування того, як суб'єкт почувається зазвичай, тобто діагностується тривожність як властивість особистості. Приклади тверджень для діагностики тривоги-стану і тривожності-властивості.

X-1:

• Я почуваюся вільно.
• Я надто збуджений, і мені не по собі.
• Я почуваюся відпочилим.
• Я нервую.

X-2:

• Я зазвичай швидко втомлююся.
• Зазвичай я почуваюся в безпеці.
• Я так сильно переживаю свої розчарування, що потім довго не можу про них забути.
• Мене охоплює сильне занепокоєння, коли я думаю про свої справи і клопоти.

Кожна з частин шкали має власну інструкцію, заповнення бланка відповідей нескладне, тривалість обстеження становить приблизно 5–8 хв. Кожне висловлювання, включене до опитувальника, респонденти оцінюють за 4-бальною шкалою. Вербальна інтерпретація позицій оцінної шкали в першій і другій частинах опитувальника різна. Для STAI:X-1: «цілком правильно» (4 бали), «правильно» (3 бали), «мабуть, правильно» (2 бали), «зовсім неправильно» (1 бал). Для STAI:X-2: «майже ніколи» (1 бал), «іноді» (2 бали), «часто» (3 бали), «майже завжди» (4 бали).

Оцінка первинна переводиться в процентильні показники (див. Оцінки шкальні). Процентилі наводяться окремо для чоловіків і жінок. Крім цього, Спілбергер наводить середні показники тривожності й тривоги для окремих контингентів досліджуваних (операторів, митників, диспетчерів залізниці, робітників, студентів, керівних працівників, алкоголіків, хворих на шизофренію). Під час аналізу валідності виявлено позитивні коефіцієнти кореляції результатів STAI з такими опитувальниками, як «Шістнадцять особистісних факторів» опитувальник і EPQ (див. Айзенка особистісні опитувальники). Результати факторного аналізу підтверджують валідність шкали STAI. Надійність визначалася методом розщеплення (див. Надійність частин тесту); у різних вибірках r = 0,38–0,32. Внутрішня узгодженість тверджень опитувальника перебуває на досить високому рівні.

Надійність ретестова за інтервалу ретесту 14 днів для STAI:X-2 становила rt = 0,77, для STAI:X-1 — rt = 0,59, що в цьому разі є ще одним підтвердженням орієнтованості опитувальників X-1 і X-2 на ситуативні та відносно постійні риси. Опитувальник допускає індивідуальне і групове використання.

Поряд зі шкалою STAI 1973 р. було розроблено шкалу STAIC (State-Trait Anxiety Inventory for Children). Остаточна версія STAIC стала продовженням роботи над STAI з метою створення опитувальника для підлітків віком від 10 до 15 років. Так само як і в шкалі STAI, у підлітковій версії міститься 20 запитань, і опитувальник поділяється на дві частини: A-state, A-trait.

Оброблення та інтерпретація аналогічні STAI, з тією лише різницею, що в опитувальнику для підлітків кількість позицій шкали рейтингових оцінок зменшено до трьох. Шкала характеризується високою стабільністю результатів у часі (див. Надійність ретестова). Коефіцієнти кореляції при повторному тестуванні через 2 тиж. для всієї вибірки стандартизації мали значення rt = 0,27 (для A-state) і rt = 0,83 (для A-trait) у хлопчиків і відповідно rt = 0,22 і rt = 0,82 у дівчаток. Внутрішня узгодженість підтверджується кореляцією завдань із загальним результатом за кожною з частин шкали і коефіцієнтом альфа Кронбаха. Під час дослідження A-state r = 0,26–0,52, коефіцієнт альфа має значення 0,80; під час дослідження A-trait r = 0,13–0,52, коефіцієнт альфа — 0,916. Кореляція між шкалою властивості та шкалою стану — r = 0,41.

Аналіз валідності STAIC здійснювався за описаною вище моделлю валідизації STAI. Проте було й оригінальне дослідження валідності критеріальної шляхом оцінювання відмінностей у стані тривожності в десятирічних дівчаток і хлопчиків під час перебування в школі та перед відвідуванням стоматолога. Є відомості про позитивний зв'язок STAIC з Дитячих проявів тривожності шкалою (CMAS). Проведення обстеження за допомогою STAIC аналогічне роботі з дорослою версією шкали, виконання обох частин займає від 8 до 12 хв. Рекомендується першою пред'являти шкалу станів, а другою — шкалу властивостей. На відміну від опитувальника STAI, у підлітковій формі оцінки первинні можуть бути переведені як у процентилі, так і в стени (див. Оцінки шкальні) окремо для хлопчиків і дівчаток. Різниця між віковими категоріями досліджуваних була настільки малою, що автори відмовилися від розроблення окремих норм. Можливе індивідуальне і групове обстеження. Опитувальники широко поширені в прикладних дослідженнях, особливо в галузі клінічної психодіагностики, і високо оцінюються за компактність і достовірні діагностичні дані. Широкого поширення набув російськомовний варіант STAI, відомий як шкала реактивної та особистісної тривожності Спілбергера — Ханіна (1976, 1978). Ю. Л. Ханін адаптував, модифікував і стандартизував методику, а також отримав орієнтовні нормативи порівневої вираженості тривожності: від 20 до 34 балів — низький рівень тривожності, від 35 до 44 балів — середній рівень тривожності і вище 46 балів — високий рівень тривожності.