Гілфорда-Ціммермана «Темпераменту огляд»

Гілфорда-Ціммермана «Темпераменту огляд» (Guilford-Zimmerman Temperament Survey) — опитувальник особистісний. Запропонований Дж. Гілфордом і В. Ціммерманом 1949 р. Останнє видання здійснено 1978 р. Опитувальник складається з 300 тверджень, що утворюють 10 шкал факторів (по 30 тверджень у кожній). Передбачено три варіанти відповіді: «так», «ні», «не знаю». Отримані результати виражаються в процентильній шкалі й подаються у вигляді «профілю особистості». Призначений для вимірювання таких факторів: - 1. Загальна активність. - 2. Урівноваженість. - 3. Домінування. - 4. Товариськість. - 5. Емоційна стійкість. - 6. Об'єктивність. - 7. Доброзичливість. - 8. Рефлексивність. - 9. Ставлення до людей. - 10. Мужність.

На думку авторів, кожен фактор має два полюси, напр.:

Загальна активність. Позитивний полюс: багато енергії, рухливість, швидкий темп діяльності, ентузіазм у діях. Негативний полюс: млявість, часті перерви в діяльності, мала рухливість.

Необхідно, проте, ураховувати відому асиметричність шкал опитувальника. Деякі шкали є, по суті, однополюсними, що визнають і самі автори (так, за шкалою «урівноваженість» оцінки в межах 0–2, 9, 10 стенів (див. Оцінки шкальні) вважаються однаковою мірою небажаними). Під час інтерпретації отриманих результатів Дж. Гілфорд і В. Ціммерман рекомендують виходити з «профілю» загалом, бо високий показник, напр., за емоційною стійкістю розглядається як сприятливий у тому разі, коли поєднується з високим показником загальної активності. Особливістю побудови «Огляду темпераменту» Гілфорда-Ціммермана, як і інших опитувальників Дж. Гілфорда, є аналіз взаємокореляцій між твердженнями (запитаннями). З досить широкого переліку тверджень на основі змістового і кореляційного аналізу відбирають ті, що найточніше виражають сутність досліджуваних змінних. Отримані коефіцієнти інтеркореляції піддають факторному аналізу. Твердження групують у шкали з урахуванням їхньої «насиченості» тим чи іншим фактором.

В опитувальнику не передбачено шкал, за допомогою яких можна було б виявити нещирість обстежуваного (див. Шкали контрольні). Проте є т. зв. індекси тенденцій у відповідях. Один з них — кількість відповідей «?», велика кількість яких свідчить про низьку самооцінку, погане знання самого себе, тенденцію до хитрості та скритності. Другий індекс — «високий профіль». Напр., профіль з усіма або більшістю показників вище медіани може викликати підозру на бажання обстежуваного «добре виглядати» (див. також Установки на відповідь).

Дж. Гілфорд розглядає особистість як узагальнену сукупність рис. Під рисою розуміють будь-яку змінну, маючи яку, індивід відрізняється (або може відрізнятися) від інших людей. Для Дж. Гілфорда неістотно, чи будуть цими відмітними ознаками особливості поведінки чи будови тіла. Що ширшою буде сукупність виявлених рис, то повнішими будуть наші знання про цю особистість. Проте Дж. Гілфордові не вдається задовільно відповісти на запитання про те, який набір рис достатній для вичерпного опису особистості. У дослідницькій практиці він обмежується визначенням статистичних закономірностей, не цікавлячись джерелами досліджуваних ним рис особистості й роблячи наголос на їх описі та вимірюванні.

У зарубіжних дослідженнях встановлено порівняно високу валідність емпіричну «Огляду темпераменту» Гілфорда-Ціммермана. Коефіцієнт надійності шкал, за даними авторів опитувальника, коливається в межах 0,75–0,85. Наведені Дж. Гілфордом і В. Ціммерманом показники інтеркореляції шкал опитувальника в деяких випадках досить високі (до 0,69), що не дає змоги визнати їх такими, що вимірюють ортогональні (незалежні) фактори особистості. Проведений Г. Айзенком і С. Айзенк факторний аналіз даних, отриманих за допомогою представленого Дж. Гілфордом переліку тверджень (обстежено 600 чоловіків і 600 жінок віком 18–40 років), дав змогу чітко виокремити два фактори третього порядку: екстраверсія — інтроверсія і нейротизм (див. Айзенка особистісні опитувальники). Ці результати дають змогу пояснити значущі інтеркореляції шкал опитувальника.

На Заході опитувальник широко використовують у сфері освіти, консультативної роботи. До 2000 р. було опубліковано понад 600 досліджень, присвячених різним аспектам застосування «Огляду темпераменту» Гілфорда-Ціммермана.

«Огляд темпераменту» Гілфорда-Ціммермана використовують у пострадянських країнах, його включено до методики Керна-Йїрасека (Рабочая..., 1991).