Завдання закритого типу

Завдання закритого типу — тип завдань тестових, що передбачають різні варіанти відповіді на поставлене запитання, завдання. З набору запропонованих варіантів досліджуваний обирає одну або кілька правильних, на його думку, відповідей.

У завданнях закритого типу виокремлюють такі види завдань.

Альтернативні завдання, що передбачають наявність двох варіантів відповіді (на зразок «так» — «ні», «правильно» — «неправильно» тощо). Вони належать до найпоширеніших в опитувальниках особистісних (див. Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник, Айзенка особистісні опитувальники та ін.).

Перевагами цього виду завдань є простота процедури реєстрації та опрацювання даних, максимальна формалізація оцінювання, що особливо важливо при масових обстеженнях. Водночас така альтернативна форма відповіді нерідко призводить до втрати проміжних значень, «огрублення» одержуваної інформації. Необхідність ухвалювати категоричні рішення нерідко викликає труднощі в досліджуваних. До того ж низка завдань (особливо тих, що мають складне формулювання) не допускає альтернативної побудови відповіді. Використання альтернативних завдань пов'язане з підвищеним ризиком виникнення помилкових відповідей і впливу різних чинників, що заважають проведенню обстеження. Насамперед необхідно зазначити високу ймовірність випадкових відповідей. Це знижує надійність методики і вимагає, як правило, збільшення кількості дублювальних і уточнювальних пунктів тесту. У досліджуваного під час обстеження може виникнути тенденція відповідати частіше в позитивному або, навпаки, негативному плані. Ця тенденція може бути пов'язана з особливостями мотивації, установки, уявлення досліджуваного про характер обстеження та його наслідки. Наявність альтернативних відповідей стимулює виникнення суб'єктивного «ефекту контрасту» (див. Опитувальники особистісні). Застосування альтернативних завдань завжди потребує додаткового контролю надійності, застосування шкал контрольних, що дають змогу виявити різні установки щодо обстеження і реагують на тенденцію до неуважного і поверхового виконання завдання. При цьому важливо рівномірно розташовувати в тесті приблизно однакові за змістом завдання, що потребують ствердних і заперечних відповідей за «ключем».

Особливої уваги потребує умова простоти й однозначності розуміння досліджуваним змісту пунктів. Для цього бажані спеціальні дослідження особливостей розуміння запитань у конкретній вибірці досліджуваних, а також проведення експертної оцінки ясності та змістовності формулювань пунктів.

Для запобігання бездумній, «автоматичній» роботі досліджуваного можна застосовувати різні спеціальні прийоми, напр. використання запитань із подвійним запереченням, що потребує уважнішого аналізу змісту, зосередження для виконання логічної операції (запитання на зразок «Я ніколи не виходив із себе настільки, щоб це мене турбувало», альтернативні відповіді «правильно» — «неправильно»). Похибки дослідження можна знизити введенням спеціальних поправок на ймовірність вгадування відповідей. Ця ймовірність обернено пропорційна кількості варіантів відповіді (за двох альтернативних варіантів ця ймовірність P = 0,5). Для введення поправки на випадкові відповіді при визначенні загальної оцінки за тестом можна скористатися таким рівнянням:

Sc = Sr − Se / (w − 1),

де Sc — оцінка виконання тесту; Sr — кількість правильних відповідей; Se — кількість помилкових відповідей; w — кількість варіантів відповідей (при роботі з опитувальниками замість правильних і неправильних відповідей розглядається збіг або незбіг із ключем методики).

Завдання з множинним вибором передбачають більшу кількість можливих відповідей. Проміжними між цією формою завдань і завданнями альтернативного типу є завдання з простим множинним вибором, напр.: - Сполука з хімічною формулою NaCl є... а) кислотою, б) сіллю.

У цьому прикладі кількість можливих варіантів менша за три, однак для відповіді потрібен вибір складніший, ніж на зразок «так» — «ні».

Прикладом завдання зі складним множинним вибором може слугувати форма завдань одного із субтестів тесту структури інтелекту Амтхауера: - У дерева завжди є... а) листя, б) плоди, в) бруньки, г) коріння, д) тінь. - Коли суперечка закінчується взаємною поступкою, то це називають... а) конвенцією, б) компромісом, в) розв'язкою, г) змовою, д) зіткненням.

Зазвичай у такому наборі варіантів відповідей правильним є лише один. Для зниження «ефекту підказки» з боку інших варіантів відповідей, які можуть явно контрастувати з правильним, потрібно дібрати зовні правдоподібні та схожі на правильну хибні відповіді. Вибір таких варіантів складний і зазвичай проводиться на матеріалі опитування за цим пунктом за відкритої форми відповіді. Найчастіші варіанти неправильних відповідей досліджуваних зазвичай дають матеріал для складання репертуару відповідей. Для зменшення ймовірності появи випадкових правильних відповідей порядкові номери (місця) варіантів мають змінюватися за випадковим законом.

При розв'язанні завдань закритого типу з множинним вибором в особистісних методиках серед запропонованих варіантів не може бути «правильних» і «неправильних» відповідей. Найчастіше в цьому разі відповідь має характер вербальної шкали із зазначенням ступеня вираженості ознаки, міри згоди зі змістом пункту (див. Шкала вербальна).

У завданнях закритого типу з множинним вибором імовірність вгадування нижча, ніж в альтернативних завданнях; водночас процедура опрацювання істотно не ускладнюється. Це робить цей вид завдань закритого типу кращим у більшості випадків. Завдання, побудовані за принципом відновлення відповідності частин, є модифікацією завдань із множинним вибором. Тут у блок об'єднують низку завдань і відповідей на них, при цьому кількість завдань і розв'язань може збігатися (що типовіше) або кількість відповідей може бути більшою, ніж кількість завдань цього блоку.

Як приклад тестового завдання на вибір відповідності можна навести таке завдання:

• Проти назви геометричного тіла поставте номер формули розрахунку об'єму.

Іншим типовим прикладом такого роду завдань є пункти субтестів PL і SP тесту Р. Амтхауера, де потрібно впізнати геометричну фігуру за її частинами або ідентифікувати перевернутий у різних варіантах кубик. Основною перевагою завдань цього виду є можливість компактного розміщення великої кількості пунктів на бланку обстеження.

Завдання з переструктуруванням даних потребують відновлення правильної комбінації елементів якоїсь конструкції. Прикладом завдань такого роду можуть слугувати субтести «послідовні зображення» і «складання об'єктів» у шкалах вимірювання інтелекту Векслера, субтест Me тесту Р. Амтхауера.

Ці завдання найчастіше застосовуються в практичних тестах, а також у методиках, що мають предметний характер (кубики, машинка Готтшальдта тощо). Основною перевагою цього виду завдань є можливість фіксації послідовності та ходу їх розв'язання, а також якісного аналізу.