Завдання тестові

Завдання тестові — окремі завдання (пункти) методики, що в сукупності слугують для моделювання досліджуваної діяльності, актуалізації досліджуваних психологічних якостей, аналізу установок і ставлень особистості тощо.

Найскладнішим і найвідповідальнішим етапом розроблення тесту є добір тестового матеріалу, умов його адаптації та процедури контролю ефективності його застосування. При складанні набору тестових завдань найтиповішим є розв'язання питань вибору трудності завдань тесту, дискримінативності завдань тесту, внутрішньої узгодженості, надійності частин і всієї сукупності пунктів, факторного навантаження окремих завдань та їх комплексів, аналіз широкого спектра характеристик валідності обраних груп тестових завдань. Добору тестових завдань безпосередньо передує визначення основних характеристик і типів завдань, що випливає з типу розроблюваного тесту (вербальний чи практичний, тест здібностей чи тест особистості тощо), з урахуванням деяких загальних правил розроблення тестових завдань. Так, тестові завдання мають задовольняти такі загальні вимоги: 1) легкість розуміння; 2) відносна новизна для досліджуваних за способом розв'язання та змістом; 3) лаконічність; 4) мінімальна ймовірність випадкового розв'язання; 5) економічність з погляду часу виконання (для тестів швидкості час виконання одного завдання має бути мінімальним).

Тестові завдання прагнуть скласти так, щоб вони не викликали сторонніх запитань з боку досліджуваного, не вимагали великих зусиль для виконання допоміжних операцій (напр., великих проміжних розрахунків при виконанні арифметичних тестів), були компактними і зручними для обліку результатів та опрацювання матеріалу експериментатором, допускали можливість формалізації остаточних результатів, чіткої стандартизації процедури та інтерпретації.

У психологічній діагностиці практично застосовуються різні типи тестових завдань, що розрізняються на підставі їх формальної структури та способу відповідей. Основними з них є: - завдання з приписаними відповідями (закриті); - завдання з вільними відповідями (відкриті).

Завдання з приписаними відповідями своєю чергою поділяються на: - завдання з альтернативними відповідями; - завдання з множинним вибором; - завдання з вираженням відповіді у вигляді відновлення частин речень, фігур тощо; - завдання з переструктуруванням даних, що вимагають перегрупування вихідних елементів.

Завдання з вільними відповідями охоплюють: - завдання доповнення символу, малюнка, висловлювання тощо; - завдання вільного конструювання відповіді, які своєю чергою поділяються на завдання з малоструктурованим стимулом (див. Проективні методики) і завдання конструювання за чітко заданою темою або програмою.

Приклади та докладний опис цих типів тестових завдань наведено у відповідних розділах (див. Завдання відкритого типу, Завдання закритого типу).

Вибір типу завдань найбільшою мірою залежить від призначення та виду тесту. Так, у методиках, спрямованих на дослідження здібностей (загальних, спеціальних і професійних), рівня обізнаності, умінь і навичок (тести досягнень), як правило, застосовують тестові завдання з приписаними відповідями. В особистісних опитувальниках часто використовують пункти з вільними, альтернативними або множинними відповідями. Загалом для традиційної психодіагностики, особливо в царині психометричних тестів, типовішим є застосування завдань закритого типу.

При побудові окремого тесту чи субтесту використовують єдиний тип завдань (виняток — деякі шкали розумового розвитку, напр. шкала розумового розвитку Біне — Сімона), а при розробленні тестових батарей бажана зміна типів завдань у субтестах. Останнє особливо важливо при плануванні методик, призначених для обстеження дітей. У цьому разі типи завдань мають іти в певному порядку. Суб'єктивно менш зручні типи завдань (напр., з вільними відповідями або переструктуруванням) зазвичай ставлять на початок батареї. Усередині тестової батареї субтести із суб'єктивно зручнішими типами завдань (напр., з альтернативним вибором) чергуються з менш зручними.

Існує низка правил формулювання змісту та інструкції до виконання тестових завдань, а саме:

1. В основі кожного завдання (пункту), запитання, набору суджень тощо має лежати одна думка. Якщо твердження складене (два чи більше відносно незалежних висловлювання), то формулювання слід скоротити або розділити на відповідну кількість пунктів.

2. Слід уникати вживання багатозначних понять, рідковживаних значень слів, сленгу, діалектизмів, вузькоспеціальних термінів і формулювань.

3. Слід пам'ятати, що надто короткі, у телеграфному стилі, формулювання викликають додаткові запитання і нерідко бувають багатозначними.

4. Необхідно уникати непомірно довгих висловлювань, використання яких ускладнює розуміння, подовжує час обстеження, зайво стомлює, створює умови для виникнення сторонніх перешкод, що можуть вплинути на результат обстеження (стійкість уваги, навичка читання, індивідуальний рівень розвитку розуміння складних синтаксичних конструкцій тощо).

5. Завдання мають бути реальними, відображати наявні стосунки, відповідати часові, мати конкретний зміст (див. Валідність очевидна).

6. Завдання не повинні бути схожими одне на одне за змістом, щоб розв'язання одного завдання не слугувало «ключем» до іншого.

У міру підготовки набору тестових завдань здійснюється перевірка об'єктивності та коректності їхніх формулювань. Перевірка цих характеристик тестових завдань ґрунтується на експертних оцінках і близька до процедури встановлення змістовної валідності. Експертам пропонують оцінити тестові завдання з погляду однозначності формулювань і відповідності призначенню тесту. Завдання, які, на думку експертів, сформульовано невдало або які викликають різне тлумачення (тут можливе спеціальне дослідження відповідності змісту та розуміння пунктів у вибірці за характеристиками області застосування тесту), а також пункти, неадекватні або слабко пов'язані зі спрямованістю розроблюваної методики, відкидаються або формулюються інакше.

Відібрані завдання розміщують або за ступенем трудності (див. Трудність завдання тесту), або у випадковому порядку (гомогенні тести). Тестові завдання можуть також об'єднуватися в блоки для вимірювання певного чинника чи якості (гетерогенні тести). Іноді для розв'язання певних експериментальних завдань складають комбінації з тестових завдань, що належать до різних методик. Така практика не може вважатися допустимою, оскільки характеристики надійності, валідності, трудності, однорідності цілих методик та їх частин далеко не ідентичні. Для правильного застосування окремих сукупностей завдань методики необхідно дотримуватися низки спеціальних умов (див. Надійність частин тесту).