Етичні норми психодіагностики

Етичні норми психодіагностики — комплекс норм і принципів, що регламентують діяльність психолога-діагноста з метою забезпечення інтересів обстежуваного. Етичні норми психодіагностики містять найзагальніші правила обстеження, які запобігають невиправданому або некомпетентному використанню методик психологічної діагностики (див. Тестова компетентність), а також є кодексом професійної етики психолога, який займається діагностичними дослідженнями. Етичні принципи діяльності психолога-діагноста певною мірою відтворюють загальнолюдські норми моралі (професійний обов'язок, дотримання прав людини, зобов'язання щодо суспільства, гуманізм тощо). Поряд із цими вимогами висувається і низка специфічних, що випливають з особливостей взаємодії в системі «психолог — обстежуваний». Психолог-діагност виступає як експерт особистості обстежуваного, його професійна діяльність нерідко зачіпає найінтимніші сторони життя іншої людини, зміст її складних міжособистісних стосунків, конфліктів; зрештою, об'єктом вивчення в низці випадків є хворобливі прояви особистості, відхилення в поведінці, наслідки тяжких соматичних або психічних захворювань. У таких доволі типових для роботи психолога ситуаціях значення норм професійної етики в психодіагностиці можна порівняти хіба що з їхньою значущістю в галузі медичної діяльності.

Однією з найважливіших вимог професійної етики є надання переваги в будь-якій ситуації інтересам обстежуваного. Від психолога вимагаються чималі такт і терпіння, створення умов, за яких неможлива психологічна травма, безумовна повага до особистості досліджуваного. У разі порушення психологом професійної етики, завдання моральної шкоди будь-які «позитивні» результати зводяться нанівець, підривається авторитет науки. Недотримання етичних норм може призвести до серйозних соціальних наслідків, як це сталося в 70-ті рр. у США під час тестування рівня інтелектуального розвитку (див. Тести інтелекту) чорношкірого населення цієї країни. Виявлене дослідниками відставання в рівні інтелектуального розвитку чорношкірих (порівняно з білим населенням), помилково оголошене генетично зумовленим, зачепило інтереси значної кількості людей, які раптом опинилися неповноцінними, і спричинило акти соціальної протидії.

Практична спрямованість психологічної діагностики, необхідність її широкого впровадження в різні галузі суспільної практики зумовлюють можливість проведення окремих обстежень особами без спеціальної психологічної підготовки: педагогами, лікарями, іншими фахівцями. Однак це поширюється, як правило, на діагностику, яка здійснюється за допомогою вузькоспрямованих спеціалізованих діагностичних методик з високим рівнем стандартизації проведення та опрацювання результатів (прості функціональні проби, тести досягнень, розроблені для застосування педагогами, окремі групові тести). І в цих випадках розробленням програми, оцінюванням отриманих емпіричних даних, підготовкою висновку має займатися професійний психолог, який консультує такі дослідження.

На запобігання некомпетентному використанню тестів спрямована і вимога їх обмеженого поширення. Широке й безконтрольне поширення тестів серед нефахівців неминуче призводить до їх дискредитації, може завдати певної шкоди особистості того, щодо кого їх застосовують. Поширення тестів поза професійною сферою вкрай небажане ще й тому, що багато методик (напр., тести інтелекту, особистісні опитувальники, проєктивні методики) частково або повністю втрачають свою діагностичну цінність, валідність, якщо їхній зміст і вимірювані показники відомі досліджуваним. Нарешті, самотестування (за винятком тестів, спеціально для цього призначених) може травмувати психіку індивідів, які належать до певних типів особистості.

Найважливішою етичною вимогою є конфіденційність результатів дослідження. Досліджуваний завжди має бути обізнаний щодо цілей обстеження, обсягу та характеру інформації, яку може бути повідомлено зацікавленим у ній особам і установам. Участь досліджуваного в обстеженні має бути свідомою і, як правило, добровільною (див. Психодіагностичні ситуації). У будь-якому психодіагностичному обстеженні в досліджуваного має формуватися установка, основний зміст якої полягає в ідеї, що дослідження здійснюється виключно з метою надання допомоги. Під час проведення експертизи, професійного та інших видів добору, особливо в разі застосування тестів інтелекту та спеціальних здібностей, неправильне суб'єктивне тлумачення результатів яких може завдати шкоди особистості досліджуваного, необхідно дотримуватися індивідуального підходу до вибору форми та обсягу інформації, що повідомляється.

У багатьох країнах національні психологічні спільноти ухвалили низку нормативних документів, що стосуються загальних і спеціальних питань етичних норм психодіагностики. Значний внесок у розроблення принципів тестування, зокрема етичних норм, робить Міжнародна тестова комісія. У вітчизняній психодіагностиці етичні вимоги, дотримання яких необхідне під час конструювання та використання психодіагностичних методик, знайшли відображення в низці проєктів нормативних приписів для розробників і користувачів психодіагностичних методик (див. Додаток II). Етичні норми психодіагностики не є жорстким, раз і назавжди даним зведенням правил і приписів, що визначають діяльність психолога, — вони змінюються відповідно до змін, які відбуваються в суспільній свідомості та культурі суспільства.

Див. також Етичні стандарти психологів.