Рибакова фігури

Рибакова фігури — тест спеціальних здібностей, спрямований на визначення рівня розвитку просторової уяви. Розроблений російським психіатром Ф. Є. Рибаковим 1910 р. У первісній формі тест являв собою набір малюнків геометричних фігур — з кожної можна було скласти квадрат. Пізніше принцип фігур Рибакова було покладено в основу багатьох подібних методик. 1922 р. методику Рибакова використав В. Штерн, а 1930 р. з'явилася редакція Рибакова фігур, підготовлена Р. Лайкертом. Одним з останніх варіантів методики є версія Р. Мейлі (1955), що використовується й нині. Матеріал тесту складається з 45 завдань, розміщених на картках або на спеціальному бланку. Кожне завдання являє собою замкнену фігуру з прямих ліній, з'єднаних під різними кутами. По периметру фігури нанесено точки, дві з яких, з'єднані прямою лінією, приведуть до правильного розв'язання. Усі точки пронумеровано. Правильним є таке розв'язання, коли відсічена від загальної фігури частина, повернута в уяві й знову з'єднана з рештою, утворює квадрат (рис. 71).

Час виконання завдань обмежений. У протоколі досліджуваний самостійно записує номери точок, між якими він провів би умовну лінію (робота досліджуваного з комбінування частин фігури проводиться лише в уяві). Оцінка первинна утворюється шляхом підрахунку кількості правильно виконаних завдань. У різних редакціях тесту використовуються різні варіанти оцінок шкальних. Напр., у версіях Рибакова фігур, розроблених у Польщі та Чехословаччині (1966, 1976), індивідуальні первинні показники переводяться в процентилі, станайни, п'ятибальну рейтингову шкалу. Вікові категорії досліджуваних, для яких стандартизовано різні версії Рибакова фігур, — 15–18 років.

Надійність за внутрішньою узгодженістю r = 0,812. Надійність ретестова встановлювалася для трьох часових інтервалів: через 24 години r = 0,986, через 14 днів r = 0,988, через 6 тижнів r = 0,965. Є відомості про валідність конструктну Рибакова фігур. Як показує факторний аналіз, виконання тесту залежить головним чином від рівня розвитку просторової уяви, проте результати тесту значною мірою насичені фактором G. Дослідження показали, що досліджувані з високими показниками за тестами інтелекту і недостатньо розвиненим рівнем просторової уяви часто досягають високих результатів за Рибакова фігурами. Успішність виконання тесту значною мірою залежить від рівня ригідності мислення. Досліджувані, що насилу змінюють тактику розв'язання і дотримуються стереотипних підходів, отримують нижчі результати. Водночас кількісні показники зв'язку результатів Рибакова фігур з даними тестів інтелекту не такі істотні, як можна було б очікувати. Так, з тестом WAIS (див. Векслера інтелекту вимірювання шкали) кореляція на рівні r = 0,28, з результатами тесту «Перевірка G» r = 0,221. Проте зв'язок Рибакова фігур із практичними тестами загальних здібностей виявляється значущішим. При зіставленні з Равена прогресивними матрицями r = 0,382–0,596, з тестом PFB Вонкомера r = 0,408–0,700. Є відомості про наявність високих зв'язків Рибакова фігур із практичними тестами конструктивних здібностей, завдання яких вимагають виконання комбінаторних просторових задач. Валідність критеріальна Рибакова фігур оцінювалася на підставі зіставлення з академічною успішністю, а також з експертними висновками про рівень оволодіння досліджуваними різними спеціальностями. Валідність прогностична за критерієм успішності навчання арифметики з інтервалом прогнозу 5 років становила r = 0,438, за прогнозом оволодіння спеціальністю r = 0,489–0,501. Валідність поточна встановлювалася шляхом зіставлення з оцінками на випускних іспитах — r = 0,26–0,37.

Найширше Рибакова фігури використовуються в психології праці, у діагностиці технічних здібностей. Рекомендується використання тесту як елемента тестової батареї. У вітчизняній психодіагностиці Рибакова фігури виявилися забутими.