Внутрішня узгодженість (консистенція, консистентність)

Внутрішня узгодженість (консистенція, консистентність) — характеристика тесту, що вказує на ступінь однорідності складу завдань з погляду вимірюваної якості.

Критерій внутрішньої узгодженості є істотним елементом валідності конструктної тесту, характеризуючи, якою мірою завдання спрямовані на вимірювання цього психологічного явища, а також міру внеску кожного пункту (завдання) в кількісну оцінку всієї методики. Максимальної валідності тесту досягають завдяки добору таких завдань, які, маючи значну кореляцію з результатом тесту, водночас мінімально корелюють між собою (за невиправдано високої кореляції окремих завдань тест буде перевантажений зайвими, практично однозначними завданнями). Добір завдань за критерієм внутрішньої узгодженості забезпечує найбільшу прагматичну ефективність тесту, допускаючи об'єднання в методиці пунктів, максимально пов'язаних з досліджуваним показником. На практиці внутрішню узгодженість визначають кореляцією між результатами кожного окремого завдання і тесту загалом. Для цього використовують метод кореляції бісеріальної між результатами кожного завдання («впорався — не впорався», відповідь на пункт опитувальника у вигляді ствердження або заперечення тощо) і сумарною оцінкою всіх пунктів тесту.

Складнішою процедурою визначення внутрішньої узгодженості є аналіз часткових кореляцій між загальним результатом і окремими завданнями, що передбачає побудову рівняння множинної регресії (див. Регресійний аналіз, Факторний аналіз). У такому рівнянні кожен пункт отримує ваговий коефіцієнт, що кількісно виражає його внесок у загальний результат, який не зводиться до внеску інших пунктів. Перевага методу в тому, що ваговий коефіцієнт згодом можна використовувати як «ключ» для цього пункту. Це істотно підвищує достовірність результатів, особливо під час використання опитувальників особистісних. За такого диференційованого оцінювання кожна відповідь отримує не +1 або 0 балів, а робить конкретний внесок у суму тестових оцінок.

Під час аналізу внутрішньої узгодженості іноді застосовують метод контрастних груп, сформованих з досліджуваних, які показали найвищі та найнижчі сумарні результати. Виконання кожного пункту групою осіб з високими результатами за тестом загалом порівнюють з його виконанням групою з низькими результатами, і ті завдання, з якими перша справляється незначно краще, ніж друга, визнають невалідними і або відкидають, або переглядають. Критерій внутрішньої узгодженості стосується також кореляційного зв'язку між результатами окремих субтестів комплексної тестової методики та їх інтегративним результатом. Багато тестів інтелекту, напр., складаються з окремо застосовуваних субтестів (таких як словниковий, арифметичний, загальної обізнаності та ін.). Під час побудови таких методик визначають ступінь зв'язку субтестів із загальним показником, і субтести, що погано корелюють з тестом, відкидають. Коефіцієнти кореляції решти субтестів свідчать про внутрішню узгодженість тестової батареї, міру внеску окремих компонентів в узагальнений показник. Аналіз внутрішньої узгодженості елементів методики слугує не лише практичним цілям підвищення однорідності завдань тесту, а й може значною мірою сприяти поглибленню уявлень про змістово-теоретичний статус вимірюваного конструкту. На підставі змістового аналізу пунктів, відібраних за цим критерієм (напр., окремих субтестів методики дослідження загальних здібностей), з'являється можливість уточнити розуміння вимірюваної комплексної властивості, у цьому разі — ділянки властивостей інтелекту, вимірюваних цим тестом (див. Валідність конструктна). Процедура визначення критерію внутрішньої узгодженості близька до характеристики дискримінативності завдань тесту, проте ці показники різняться за своєю спрямованістю. Якщо критерій внутрішньої узгодженості орієнтований на оцінювання тесту загалом, своєрідну «внутрішню» валідність завдань з погляду відображення вимірюваної властивості, то індекси дискримінативності відображають діагностичну силу (питому вагу в загальному результаті тесту) лише окремих пунктів. Отже, визначення дискримінативності окремих завдань є підготовчою процедурою для аналізу внутрішньої узгодженості цілого тесту.